КУТКІР. Колишній костел Матері Божої Сніжної (1803). Львівська обл., Золочівський р-н

80550 Куткір

Вперше Куткір згадується в документах 1475 року. Засноване тут 1727 року місто Мар'янів вже 1754 року знову називалось Куткором та згодом втратило міські права. 1880 року у селі проживало 819 мешканців, понад третина яких була римо-католиками, нині - близько 960 осіб. Село входило до Буського рацону, а від 2020 року є частиною Золочівського.

Перший місцевий (дерев'яний) костел під титулом св. Юрія і Матері Божої було збудовано у 1719-1725 роках коштом засновника міста Юрія Антонія Лончинського. Проте ще навіть 1725 року, коли фундатор отримав для нього образ Матері Божої Сніжної із єзуїтського монастиря у Любліні, храму бракувало оснащення. Душпастирювали у Куткорі почергово домініканці, тринітарії та кармеліти босі (у 30-х роках тут служив також дієцезіальний священник о. Антоній Внуковський).

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: квітень, 15
1843 - консекровано костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Єзуполі на Івано-Франківщині;
1901 - піднесений до гідності титулярного архієпископа Darnis єпископ-помічник Львівський Йосиф Вебер;
1906 - єпископ Тираспільський Йосиф Кесслер освятив храм Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Ялті в Криму;
1928 - архієпископ Болеслав Твардовський консекрував храм cвв. Апп. Петра і Павла у Теребовлі на Тернопільщині;
2012 - о. Леонід Ткачук освятив дзвін над вежею каплиці Божого Милосердя i св. Шарбеля у Харкові-Рогані;
Наступна дата: квітень, 16
1947 - в парафії св. Станіслава у Козовій Тернопільської області народився майбутній єпископ Маркіян Трофим'як, Луцький ординарій;
1995 - о. Станіслав Падевський призначений Кам’янець-Подільським єпископом-помічником;
2002 - префект Конгрегації у справах Єпископів кардинал Джованні Батіста Ре освятив у Львові приміщення для Курії після часткового ремонту;

У 1741 році костел в Куткорі мав головний вівтар із вже згаданою іконою Матері Божої Сніжної та два бічні вівтарі св. Антонія і Христа Розіп'ятого. Фундатор навіть збудував для кармелітів босих дерев'яний монастир, проте 1 січня 1753 року за згодою архієпископа Миколая Вижицького Куткор перейняли капуцини. Для них Юрій Лончинський розпочав спорудження мурованого монастиря, але встиг вимурувати стіни лише до рівня вікон, тому ченцям довелось послуговуватись старою кармелітською будівлею.

8 квітня 1757 року його син Антоній Ігнатій Лончинський збільшив капуцинам фінансово-майнове забезпечення, проте монастир в Куткорі так і не було добудовано (нагромаджені будматеріали використали для спорудження корчми). 1763 року архієпископ Вацлав Сераковський формально дозволив ченцям ведення місцевої парафії, яку вони раніше вже сформували з навколишніх сіл на підставі 'curam animarum' (турботи про душі). 1787 року відбулись невеликий ремонт костелу, а також спроба ліквідації капуцинського монастиря, проте його вдалось відстояти.

Джерело фотознімка: kresy.pl

У 1800 році львівська губернська влада зобов'язала опікунів парафії у Куткорі збудувати мурований костельно-монастирський комплекс для капуцинів, що і було зроблено 1803 року поряд зі старим, дерев'яним, який пізніше розібрали. 4 жовтня цього ж року буський декан о. Ігнатій Треттер освятив новоспоруджений костел під титулом Матері Божої Сніжної. Проте цей храм довелось ремонтувати вже у 1811 та 1815 роках, а 1825 року збудували муровану дзвіницю. 18 травня 1828 року ще недостатньо оснащений костел консекрував архієпископ Андрій Анквич під час канонічної візитації. Ремонтні роботи в святині, а також додаткове його спорядження, проводили також у 1829-1830, 1835 і 1849-1850 роках.

В середині ХІХ століття парафія у Куткорі нараховувала понад вісім сотень вірян, наприкінці - понад півтори тисячі. Фактично весь цей період аж до І світової війни відбувались додаткові роботи у храмі, пов'язані із його дооснащенням та ремонтами. 1914 року 1750 парафіян проживало в Куткорі та ще шести сусідніх селах з філіальними каплицями у Красному і Ферлеївці, яка нині називається Андріївкою, та цвинтарними місцевою і в селі Острів. І світова війна не завдала шкоди костелу, за винятком, ймовірно, конфіскації дзвонів, оскільки 1923 довелось придбати у Варшаві два дзвони, а 1926 року - ще один.

Джерело фотознімка: kresy.pl

У міжвоєнні часи святиня у Куткорі піддавалась лише незначним змінам інтер'єру. Її дерев'яний головний вівтар, виготовлений 1893 року, містив образи Матері Божої з Дитятком, св. Йосифа і св. Антонія та дерев'яні скульптурки святих Петра і Павла, а три бічні - ікони св. Франциска і св. Терези, Ecco Homo, св. Фелікса і св. Клари. Орган у храмі змонтували ще 1891 року, було також інше досить значне спорядження. У травні 1944 року капуцини покинули Куткір, забравши зі собою лише незначну частину костельного майна.

Колишній капуцинський костельно-монастирський комплекс в Куткорі, який за радянської влади використовувався за різним призначенямм (шпиталь, школа, поштове відділення тощо), від початку 90-х років пустує та руйнується, особливо після того, як 1995 року згорів дах святині.

Джерело фотознімка: facebook.com/selfguide.ua
ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.