ОЛЕСЬКО. Колишній костел Пресвятої Трійці (155? - 156?). Львівська обл., Золочівський р-н

80533 Олесько
вул. Шевченка, 59

Вперше Олесько згадується 1327 роком, хоча постав у ІІ половині XIIIст. після знищення 1241 року татарами Пліснеська, є згадки у 1366, 1377, 1382 роках. 1441 року поселення отримало магдебурзьке право. 1880 року нараховувало 3267 мешканців, з яких 1856 були греко- та 640 римо-католиками. У 1940-1941 та 1944-1962 роках - районний центр (із 1940 року - селище міського типу). Олесько входило до Буського району, проте тепер є частиною Золочівського. Проживає у селищі понад 1400 осіб.

Перший (дерев'яний) костел в Олеську збудували ще у XV столітті, тоді ж і заснували парафію (правда, одні джерела вважають, що сталось це у першій половині цього столітті, а інші - подають другу половину).

На початку другої половини XVI століття тут збудували готичний храм на місці попереднього (ймовірно, коштом Каменецьких). 1587 року святиню розширили, а 1597 року єпископ Луцький Бернард Мацейовський (до 1783 року парафія належала Луцькій дієцезії) консекрував костел під титулом Пресвятої Трійці.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: січень, 13
1850 - у Львівській катедрі ординарій Перемишльський та майбутній Львівський митрополит єпископ Франциск Вежхлейський консекрував о. Лукаша Баранецького, номінованого архієпископом-митрополитом Львівським;
1901 - інтронізація ординарія Перемишльського єпископа Йосифа Пельчара, майбутнього святого, у Перемишльській катедрі (Польща);
2013 - єпископи Мар’ян Бучек та Ян Собіло освятили новозбудовані та завершені приміщення першої черги церковного комплексу у Харкові;
Наступна дата: січень, 14
1722 - єпископ Станіслав Гозій став ординарієм у Кам'янці-Подільському;
1729 - в Чарноцині на теренах Гнєзненської архідієцезії (Польща) народився майбутній єпископ Луцький Фелікс Турський;
1850 - інгрес до Львівськї катедри архієпископа-митрополита Львівського Лукаша Баранецького;
1919 - у Гутищі Бродському (парафія Пониква) Тернопільського воєводстсва народився майбутній єпископ Ян Ольшанський, ординарій Кам'янець-Подільський;

У 1625-1627 роках до храму було добудовано дві бічні каплиці Пресвятої Діви Марії і св. Йоана, Євангеліста, коштом Яна Даниловича, який 1626 року також суттєво збільшив фінансово-майнове забезпечення парафії. У третій чверті XVIII століття придбали нові вівтарі для храму. У 1806 та 1841 роках костел зазнав суттєвих знищень внаслідок пожеж, його грунтовна реставрація і перебудова відбулись у середині цього століття. 1927 року чергове відновлення та часткову перебудову святині здійснив львівський архітектор Броніслав Віктор. У 1929-1934 роках відновлено було також вівтарі та інше оснащення костелу.

Від 1921 року парафію в Олеську, яка охоплювала не тільки місто, але й понад десять сусідніх сіл із філіальними каплицями в Ожидові, Розважі і Янгелівці, та нараховувала близько двох тисяч вірян, обслуговував настоятель о. Ян Бук. Храм мав головний вівтар Пресвятої Трійці, два бічних Благовіщення Пресвятої Діви Марії і св. Анни, а також два вівтарі в каплицях. 1945 року радянська влада храм зачинила та використовавула його як складське приміщення. Потім святиню передали передали Львівській картинній галереї, її було частково відновлено.

Фотознімок: Haidamac

Після падіння комуністичного режиму, 28 березня 1992 року колишній римсько-католицький храм освятив єпископ Маркіян Трофим'як, проте 1993 року його віддали громаді Української Автокефальної Православної Церкви, а римо-католики змушені були послуговуватись каплицею св. Анни в олеському замку, поки 2020 року не збудували костел св. Антонія. Нині колишній костел є храмом Пресвятої Трійці Православної Церкви України.

ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.