|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
82163 Рівне
У 1783-1787рр. близько 80 сімей переселенців-німців на колишніх землях василіанського монастиря у Літні заснували село, яке назвали Кенігзау. 1880 року тут проживало понад сім сотень мешканців, 1934 року - 677. 1938 року село офіційно перейменували на Рівне, хоча цю назву вживали і раніше. У 1940р. німців виселили до Ватерґав, а їх домівки спочатку зайняли місцеві українці, а після 1945 року - депортовані українці із Польщі. Нині село має лише півтори сотні осіб.
Німецькі переселенці сповідували католицизм латинського обряду та належали до парафії Пресвятої Трійці у Меденичах. Свою святиню їм вдалось збудувати власним коштом лише у середині ХІХ століття, коли їх чисельність майже досягла семи сотень вірян.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: червень, 13 | |
| 1797 | - у Лепелі (нині - Вітебська область Білорусі) народився майбутній єпископ-ординарій Кам'янець-Подільський Антоній Фіалковський; |
| 1919 | - освячено під титулом св. Антонія Падуанського новозбудований костел у Львові-Білогорщі; |
| 1926 | - освячено наріжний камінь каплиці св. Терези у Дитятині на Івано-Франківщині; |
| 1933 | - освячено новозбудовану каплицю св. Антонія у Чернилівці на Тернопільщині; |
| 1992 | - єпископ Рафал Керницький освятив у Гвіздці на Івано-Франківщині повернутий вірянам костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії під титулом св. Антонія; |
| 1993 | - Апостольський нунцій в Україні та Апостольский адміністратор Закарпаття архієпископ Антоніо Франко консекрував новоспоруджений костел cв. Антонія Падуанського в Анталовцях на Закарпатті; |
| 1995 | - костел св. Антонія Падуанського у Львові проголошено санктуарієм св. Антонія Падуанського; |
| 2008 | - кардинал Мар'ян Яворський освятив дах та вежу храму св. Антонія у Лосячі на Тернопільщині; |
| 2012 | - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив ікону св. Антонія Падуанського у головному вівтарі храму св. Антонія у Лосячі на Тернопільщині; |
| 2015 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив скульптуру Матері Божої Цариці Миру в костелі св. Антонія Падуанського у Косові-Хом'яківці на Тернопільщині; |
| 2017 | - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив відбудований костел Успіння Пресвятої Діви Марії та св. Антонія Падуанського у Великих Мостах на Львівщині; |
| 2019 | - костел cв. Антонія у Кримку на Тернопільщині консекрував єпископ Віталій Кривицький; |
| 2020 | - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив та вмурував наріжний камінь майбутнього костелу cв. Антонія Падуанського в Олеську на Львівщині; |
| 2021 | - єпископ Радослав Змітрович освятив статую Марії Фатімської біля храму св. Йосифа у Слобідці-Красилівській на Хмельниччині; |
| 2023 | - єпископ Леон Дубравський за участю єпископа Радослава Змітровича проголосив храм св. Станіслава єп. мч. у
Городку на Хмельниччині санктуарієм cв. Антонія Падуанського; - єпископ Віталій Скомаровський освятив на фасаді колишнього костелу Різдва Пресвятої Діви Марії і cв. Антонія Падуанського у Рівному пам'ятну таблицю останньому його душпастирю о. Кашубі; |
| Наступна дата: червень, 14 | |
| 1619 | - освячено під титулом Матері Божої Умиління костел бернардинів у Сокалі на Львівщині; |
| 1868 | - архієпископ Франциск Вежхлейський консекрував костел св. Миколая у Соколові на Львівщині; |
| 1903 | - архієпископ Йосиф Більчевський освятив оновлений головний вівтар костелу св. Станіслава єп. мч. у Фірлеєві (Липівці) на Івано-Франківщині; - єпископ Кароль Фішер повторно освятив костел св. Миколая єп. у Дублянах на Львівщині; |
| 1992 | - повернений храм Пресвятої Трійці у Любомлі на Волині освятив о. Людвіг Камілєвський; |
| 1996 | - костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Кам‘янці-Бузькій на Львівщині проголосили санктуарієм Умираючого Господа Ісуса з Милятина; |
| 2014 | - єпископ Леон Дубравський у співлужінні єпископа Леона Малого консекрував костел Пресвятої Трійці в Окопах на Тернопільщині; |
Схематизми Перемишльської дієцезії ХІХ століття датують спорудження та освячення (під титулом свв. Фабіана і Себастіана) дерев'яного костелу у Кенігзау 1848 роком, а в наступному столітті вказують 1846 рік. Принаймні, від 1853 року село обслуговував окремий меденицький душпастир о.-францисканець Кандид Єлонек (можливо, що храм постав саме завдяки його зусиллям), якого пізніше замінили інші вікарії у Меденичах. Від 1860 року душпастирський осередок у Кенігзау вже мав статус філії під опікою настоятеля о. Кароля Фішера, яка охопила кілька сусідніх населених пунктів та мала понад дев'ять сотень вірних, а вже невдовзі став експозитурою.
У 1864 році храм в Кенігзау помалювали. 1884 року керівник місцевої світської влади з ініціативи експозита о. Яна Пантоля, який опікувався вірянами від 1879 року, звернувся до церковної влади з проханням про утворення самостійної парафії, проте внаслідок юридично не врегульованих питань із власністю на земельні ділянкі процес виокремлення парафії у Кенігзау затягнувся аж до 1916 року (до неї увійшли ще три сусідні села). Попри формальне утворення парафії її залежність від меденицької тривала і далі. Від 1927 року місцеві віряни за підримки меденицького настоятеля о. Болеслава Тесняжа добивались фактичної незалежності парафії та призначення до неї душпастиря із знанням німецької мови, що остаточно відбулось 1931 року.
В 20-х роках ХХст. костел у Кенігзау-Рівному через неврегульованість парафіяльних справ занепав, проте вже 1931 року завдяки адміністратору о. Яну Денеці його відновили ззовні та оштукатурили, а потім суттєво оновили та збільшили оснащення. Схоже, що останнім адміністратором парафії перед виселенням вірян-німців 1940 року був о. Йосиф Волчанський (тоді чисельність вірних перевищувала сім сотень осіб). Після ІІсв. війни храм використовувався радянською владою традиційно в якості складського приміщення. На початку 90-х років колишню римсько-католицьку святиню отримали греко-католики, які 1993 року її розібрали, щоб з використанням отриманих будматеріалів збудувати на її місці свою церкву Pіздва Пресвятої Богородиці (за іншою інформацією - костел перебудували на церкву). І відбулось це завдяки фінансовій підтримці нащадків колишніх німецьких колоністів.
Головна сторінка