82163 Рівне
У 1783-1787рр. близько 80 сімей переселенців-німців на колишніх землях василіанського монастиря у Літні заснували село, яке назвали Кенігзау. 1880 року тут проживало понад сім сотень мешканців, 1934 року - 677. 1938 року село офіційно перейменували на Рівне, хоча цю назву вживали і раніше. У 1940р. німців виселили до Ватерґав, а їх домівки спочатку зайняли місцеві українці, а після 1945 року - депортовані українці із Польщі. Нині село має лише півтори сотні осіб.
Німецькі переселенці сповідували католицизм латинського обряду та належали до парафії Пресвятої Трійці у Меденичах. Свою святиню їм вдалось збудувати власним коштом лише у середині ХІХ століття, коли їх чисельність майже досягла семи сотень вірян.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: lipiec, 17 | |
| 1864 | - висвячений на священника у Перемишльській катедрі єпископом-ординарієм Антонієм Монастирським майбутній єпископ Йосиф Пельчар, майбутній ординарій Перемишльський та святий; |
| 1910 | - освячено костел св. Олексія у Жмеринці на Вінничині; |
| 1965 | - в селі Слобода-Рашково (Молдова) народився майбутній ординарій Київсько-Житомирський архієпископ Петро Мальчук; |
| 1990 | - єпископ Мар'ян Яворський освятив повернений костел Станіслава єп. мч. у Тарноруді на Тернопільщині; |
| 1994 | - єпископ Маркіян Трофим'як освятив костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Долині на Івано-Франківщині після відновлення розпису всередині будівлі; |
| 1999 | - архієпископ Мар'ян Яворський та єпископ Курт Кренн (Санкт-Пельтен) за участю єпископа Маркіяна Трофим'яка консекрували костел бл. Якова Стрепи у Галичі на Івано-Франківщині; |
| 2005 | - архієпископ Мар'ян Яворський у Городку на Львівщині освятив пам'ятну таблицю, встановлену на честь повернення до культу костелу Воздвиження Святого Хреста; |
| 2014 | - єпископ Мар'ян Бучек передав костелу Пресвятої Діви Марії Цариці Розарію у Першотравенську на Житомирщині реліквії св. Шарбеля; |
| Następna data: lipiec, 18 | |
| 1783 | - о. Каетан Кіцький номінований єпископ-помічником Львівським; |
| 1928 | - о. Франциск Лісовський призначений єпископом-помічником Львівським; |
| 2010 | - єпископ Маркіян Трофим'як на місці колишнього костелу Воздвиження Святого Хреста у Вирці на Рівненщині освятив встановлений там завдяки родині Горошкевичів хрест з відповідним надписом; |
| 2020 | - кардинал Конрад Краєвський за участю архієпископа Мечислава Мокшицького та єпископів Едварда Кави і Мар'яна Бучека освятив костел св. Йоана Павла ІІ у Сокільниках під Львовом та наріжний камінь майбутнього храму Христа Царя Всесвіту у Львові-Пасіках; |
Схематизми Перемишльської дієцезії ХІХ століття датують спорудження та освячення (під титулом свв. Фабіана і Себастіана) дерев'яного костелу у Кенігзау 1848 роком, а в наступному столітті вказують 1846 рік. Принаймні, від 1853 року село обслуговував окремий меденицький душпастир о.-францисканець Кандид Єлонек (можливо, що храм постав саме завдяки його зусиллям), якого пізніше замінили інші вікарії у Меденичах. Від 1860 року душпастирський осередок у Кенігзау вже мав статус філії під опікою настоятеля о. Кароля Фішера, яка охопила кілька сусідніх населених пунктів та мала понад дев'ять сотень вірних, а вже невдовзі став експозитурою.
У 1864 році храм в Кенігзау помалювали. 1884 року керівник місцевої світської влади з ініціативи експозита о. Яна Пантоля, який опікувався вірянами від 1879 року, звернувся до церковної влади з проханням про утворення самостійної парафії, проте внаслідок юридично не врегульованих питань із власністю на земельні ділянкі процес виокремлення парафії у Кенігзау затягнувся аж до 1916 року (до неї увійшли ще три сусідні села). Попри формальне утворення парафії її залежність від меденицької тривала і далі. Від 1927 року місцеві віряни за підримки меденицького настоятеля о. Болеслава Тесняжа добивались фактичної незалежності парафії та призначення до неї душпастиря із знанням німецької мови, що остаточно відбулось 1931 року.
В 20-х роках ХХст. костел у Кенігзау-Рівному через неврегульованість парафіяльних справ занепав, проте вже 1931 року завдяки адміністратору о. Яну Денеці його відновили ззовні та оштукатурили, а потім суттєво оновили та збільшили оснащення. Схоже, що останнім адміністратором парафії перед виселенням вірян-німців 1940 року був о. Йосиф Волчанський (тоді чисельність вірних перевищувала сім сотень осіб). Після ІІсв. війни храм використовувався радянською владою традиційно в якості складського приміщення. На початку 90-х років колишню римсько-католицьку святиню отримали греко-католики, які 1993 року її розібрали, щоб з використанням отриманих будматеріалів збудувати на її місці свою церкву Pіздва Пресвятої Богородиці (за іншою інформацією - костел перебудували на церкву). І відбулось це завдяки фінансовій підтримці нащадків колишніх німецьких колоністів.
Kościoły i kaplice Ukrainy