 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
81500 Городок,
вул. Комарнівська, 28,
+380 (3231) 300-03
Вперше у джерелах давньоруський Городок згадується 1213 роком, хоча заснований був значно раніше, є також згадки у 1219 та 1227 роках. Тоді його внутрішня частина (дитинець), як свідчать археологічні дослідження, була потужною мурованою фортецею, навколо якої розташовувалось передмістя. У 1389 році королівське місто Городок отримало магдебурзьке право. У 1387-1434рр. великий князь литовський і король польський Владислав II Ягайло часто його відвідував та тривалий час тут мешкав, де й помер 1 червня 1434 року. Місто було осередком староства, від 1867 року - повіту, а від 1939 року - району, проте від 2020 року входить до Львівського району. Від 1906 року по ІІ світову війну називалось Городок Ягелонський. Населення - понад 16 тисяч мешканців.
У 1372 році у Городку було засновано парафію та споруджено перший (ймовірно, дерев'яний) костел коштом князя Владислава Опольчика. Наступний костел (принаймні, його готична частина) збудовано коштом короля Владислава Ягайла та родини Цеслінських з І половини XV століття по 1553 рік. 1616 року храм разом із містом знищила пожежа, а після відбудови святиня зазнала пошкоджень у 1648 та 1655 роках.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: грудень, 05 | |
| 1718 | - о. Станіслав Гозій, майбутній ординарій Кам'янець-Подільський, призначений єпископом-помічником у Перемишлі; |
| 1897 | - в костелі св. Катерини в Санкт-Петербурзі висвячений на єпископа о. Кароль Недзялковський, майбутній ординарій Луцько-Житомирський; |
| 1991 | - новозбудований костел Матері Божої Фатімської у Політанках на Вінничинеі консекрував єпископ Ян Ольшанський; |
| 2009 | - єпископ Віталій Скомаровський освятив новооблаштовану каплицю св. Миколая у Зеремлі на Житомирщині; |
| Наступна дата: грудень, 06 | |
| 1890 | - костел св. Миколая у Старому Самборі на Львівщині освятив єпископ Л. Солецький; |
| 1909 | - Луцько-Житомирський єпископ-помічник Антоній Карас освятив новоспоруджений костел св. Миколая у Києві; |
| 1912 | - освячено новозбудований костел св. Миколая у Пнікуті на Львівщині; |
| 1919 | - інгрес ординарія відновленої Кам'янець-Подільської дієцезії єпископа Петра Маньковського до Кам'янець-Подільської катедри; |
| 1974 | - призначений титулярним архієпископом Трентума і Апостольським делегатом у Мозамбіку майбутній Апостольський делегат в СРСР і Росії та неофіційний представник Ватикану в Україні о. Франческо Коласуонно; |
| 1997 | - повернений костел св. Миколая у Кам'янському на Дніпропетровщині освятив єпископ Станіслав Падевський; |
| 2016 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив відновлений храм св. Миколая у Повітні на Львівщині; |
| 2019 | - єпископ Едвард Кава в костелі св. Миколая у Куликові на Львівщині освятив новий вівтар, амвон, вхідні двері і відновлений вівтарний хрест; |
У 1717 році занотовано, що костел, який тоді мав титул Божого Тіла і Воздвиження Хреста, відновили після недавньої пожежі. 1741 року у храмі було 6 вівтарів (головний Божого Тіла і Воздвиження Хрестата, бічні Успіння Матері Божої, св. Анни, Матері Божої Святого Розарію, Благовіщення і Пресвятої Трійці), а 1762 року - 7 (додався вівтар св. Юди Тадея) та 4 дзвони. У 60-70-х роках XVIII століття настоятелем парафії служив майбутній архієпископ Фердинанд Кіцький, а в 70-х роках XIXст. тут працював вікарієм майбутній святий о. Зигмунт Гораздовський.
У 1890 році святиню відновили внутрі, а 1902 року її відремонтували ззовні. Від 1926 року близько шести тисяч вірян у місті та понад десяти сусідніх селах обслуговував настоятель о. Казимир Більчевський, якого 1937 року замінив о. Павло Микульський. Парафія мала філіальні святині у Бургталі (нині - частина села Галичани), Долинянах, Уграх і Черлянах, а також у Великому Любені (до 1911-1912 років). На теренах міста у різні часи були костели францисканський Успіння Пресвятої Діви Марії, шпитальний св. Станіслава, дерев'яний св. Миколая та каплиці св. Варвари, св. Марії Магдалини і цвинтарна св. Розалії.
Завдяки зусиллям о. Микульського у 1939-1944 роках святиню було реконструйовано та добудовано зі збереженням старої частини за проектом та участю інженера Броніслава Віктора, проте повністю завершити роботу завадило відновлення радянської влади (зокрема, не вдалось збудувати вежу). 12 квітня 1946 року о. Микульський разом із більшою частиною костельного майна виїхав до Польщі. Храм зачинили 1947 року та використовували його як складське приміщення. 15 травня його повернули вірним, а 14 серпня 1990 року освятили. У 1990-2005 роках святиню відремонтували. 17 вересня 2022 року архієпископ Перемишльський Адам Шаль з Польщі у співслужінні із єпископом Едуардом Кавою освятив новий вівтар
Парафію обслуговують дієцезіальні священники, працюють черниці-паллотинки згромадження Сестер Місіонерок Католицького Апостольства.
