RODATYCZE. Dawny kościół p.w. Trójcy Przenajświętszej (1897 - 1898). Lwowski obw., Lwowski r-n

81521 Родатичі

Село Родатичі (Городятичі) відоме у документах від 1370 року. Протягом кількох століть переважну більшість населення у ньому сформували поляки, зокрема, 1880 року їх було 1863 осіб, тоді як українців - лише 89. Нині тут проживає понад 1900 мешканців. Раніше належало до Городоцького району, тепер - до Львівського.

Перший (дерев'яний) костел та парафія у Родатичах постали вже на початку XV століття. 1449 року парафію, яка тоді мала титул Всіх Святих, відновили брати Ян, Миколай, Петро, Станіслав і Матей, що були спадковими війтами села. Черговий дерев'яний храм після пожежі попереднього збудовали 1689 року завдяки зусиллям настоятеля о. Каспера Голембського. Цей костел згадується 1717 року як споруджений із дубового дерева, з трьома вівтарями, а, принаймні, у 1741-1774 роках він мав ще один вівтар.

Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: lipiec, 18
1783	- о. Каетан Кіцький номінований єпископ-помічником Львівським;
1928	- о. Франциск Лісовський призначений єпископом-помічником Львівським;
2010	- єпископ Маркіян Трофим'як на місці колишнього костелу Воздвиження Святого Хреста у Вирці на Рівненщині освятив встановлений там завдяки родині Горошкевичів хрест з відповідним надписом;
2020	- кардинал Конрад Краєвський за участю архієпископа Мечислава Мокшицького та єпископів Едварда Кави і Мар'яна Бучека освятив костел св. Йоана Павла ІІ у Сокільниках під Львовом та наріжний камінь майбутнього храму Христа Царя Всесвіту у Львові-Пасіках;
Następna data: lipiec, 19
1768	- храм Успіння Пресвятої Діви Марії у Раденичах на Львівщині консекрував єпископ І. Крижановський;
1811	- єпископ Каспер Цецішовський освятив головний вівтар костелу св. Михаїла і Навернення св. Павла у Луцьку;
1925	- освячено наріжний камінь костелу св. Франциска Асизького у Львові на Замарстинові;
1936	- освячено земельну ділянку під будівництво костелу Успіння Пресвятої Діви Марії у Комарниках на Львівщині;
1998	- єпископ Ян Пурвінський в костелі Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Бердичеві на Житомирщині коронував ікону Матері Божої папськими коронами; - у литовському місті Гаргждай отримав священничі свячення з рук єпископа Тельшяйського Антанаса Вайчюса майбутній Апостолький нунцій в Україні архієпископ Вісвалдас Кулбокас;
2014	- відремонтований храм Воздвиження Святого Хреста у Чернівцях до 200-річчя освячення було проголошено малою базилікою;
2015	- єпископ Ян Пурвінський на площі перед костелом Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Бердичеві на Житомирщині освятив пам’ятник св. Йоану Павлу ІІ;

Попри спроби відновлення стара святиня стала непридатною, тому 1817 року було збудовано новий дерев'яний храм, який 1 серпня цього ж року освятив о. Пій Клюгер. Тоді ж спорудили також дзвіницю, а наступного року - парафіяльний дім. 1822 року архієпископ Андрій Анквич під час візитації освятив дзвони 'Петро', 'Ян' та 'Алоїзій' (тоді костел мав три вівтарі). Протягом цього століття здійснювались незначні ремонтні роботи в святині, проте стала очевидною потреба нового храму.

Тому 15 квітня 1897 року завдяки коштам настоятельки згромадження Сестер Божого Провидіння м. Марії Антоніни Мірської у Родатичах розпочалось спорудження мурованого костелу за проектом львівського архітектора Альфреда Каменобродського. І вже 2 жовтня 1998 року цей храм освятив його настоятель о. Зенон Любомирській, проте робота із оздобленням та оснащенням святиня продовжувалась і далі, що теж було частково оплачено м. Мірською (зокрема, вівтарі з образами, скульптури святих, три дзвони, орган і т.д.). 4 червня 1905 року належно оснащений та оздоблений храм консекрував архієпископ Йосиф Більчевський. Цього ж року на місцевому кладовищі було поховано фундаторку костелу м. Марію Антоніну Мірську.

У 1923 році святиню було огороджено, а архієпископ Болеслав Твардовський. освятив два дзвони (через два роки освятили також третій дзвін). Від 1933 року 2800-2900 вірян Родатичах та ще чотирьох селах обслуговував настоятель о. Антоній Познанський, а парафія до 1909 року мала філіальні святині у Вовчухах та Братковичах. Аж до середини 40-х років, коли парафію разом із костельним майном покинули, виїзджаючи до Польщі священники та парафіяни, у храмі здійснювались лише дрібні ремонти.

У 1952-1956 роках костел використовувався в якості зерносховища та складу хімікатів, а потім у ньому облаштували клуб культури. За непідтвердженою інформацією, в 90-х роках покинутий храм намагались реставрувати поляки, проте місцева громада не дозволила їм це зробити (вдалось відновити тільки капличку-усипальницю м. Мірської та чотирьох черниць на кладовищі). Нині костел перебуває у стані повністю занедбаної руїни.