KAMIONKA BUSKA (Kamionka Strumiłowa). Kościół p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny (1910 - 1913). Sanktuarium Pana Jezusa Konająncego z Milatyna (1996). Lwowski obw., Lwowski r-n

80400 Кам‘янка-Бузька,
вул. Хомина, 5,
+380 (3254) 236-26,
www: rkc-kamyanka.com,
f.b.: 233279327604081

Кам'янка вперше у документах згадується у 1405, 1406 і 1411 роках як Д(и)мошин. Отримала 1471 року магдебурзьке право, підтверджене у 1509 році. У 70-х роках XVст. місцевий староста Юрій Струмило, на честь якого місто у 1485-1944рр. називалось Кам'янка-Струмилова, збудував тут замок. У 1867 році місто стало центром повіту, а від 1940 року було райцентром, поки 2020 року не перейшло до Львівського району. У 1880р. тут проживало 6107 мешканців, у тому числі 1641 греко- і 1590 римо-католиків, нині ж - понад десять тисяч осіб.

У вересні 1471 року Ю. Струмило здійснив фундацію замкової каплиці, яка отримала титул Успіння Пресвятої Діви Марії, свв. Петра і Павла і Всіх Святих. У 1472-1473рр. згадуються місцеві душпастирі оо. Ян Бустазій і Григорій.

У 1477 році коштом того ж Ю. Струмили на Глинському передмісті Кам'янки було засновано парафію та збудовано дерев'яний костел Святого Духа, проте його (чи черговий дерев'яний) знищили татари 1627 року. Тому у 1633 році у Кам'янці-Струмиловій відбулось повторне заснування парафії та спорудження нового дерев'яного храму з фундації короля Владислава IV, але вже на місці сучасного костелу (колишню святиню відновили пізніше у якості філіальної, а ця отримала титул Успіння Пресвятої Діви Марії).

Ważne wydarzenia
w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: lipiec, 17
1864 - висвячений на священника у Перемишльській катедрі єпископом-ординарієм Антонієм Монастирським майбутній єпископ Йосиф Пельчар, майбутній ординарій Перемишльський та святий;
1910 - освячено костел св. Олексія у Жмеринці на Вінничині;
1965 - в селі Слобода-Рашково (Молдова) народився майбутній ординарій Київсько-Житомирський архієпископ Петро Мальчук;
1990 - єпископ Мар'ян Яворський освятив повернений костел Станіслава єп. мч. у Тарноруді на Тернопільщині;
1994 - єпископ Маркіян Трофим'як освятив костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Долині на Івано-Франківщині після відновлення розпису всередині будівлі;
1999 - архієпископ Мар'ян Яворський та єпископ Курт Кренн (Санкт-Пельтен) за участю єпископа Маркіяна Трофим'яка консекрували костел бл. Якова Стрепи у Галичі на Івано-Франківщині;
2005 - архієпископ Мар'ян Яворський у Городку на Львівщині освятив пам'ятну таблицю, встановлену на честь повернення до культу костелу Воздвиження Святого Хреста;
2014 - єпископ Мар'ян Бучек передав костелу Пресвятої Діви Марії Цариці Розарію у Першотравенську на Житомирщині реліквії св. Шарбеля;
Następna data: lipiec, 18
1783 - о. Каетан Кіцький номінований єпископ-помічником Львівським;
1928 - о. Франциск Лісовський призначений єпископом-помічником Львівським;
2010 - єпископ Маркіян Трофим'як на місці колишнього костелу Воздвиження Святого Хреста у Вирці на Рівненщині освятив встановлений там завдяки родині Горошкевичів хрест з відповідним надписом;
2020 - кардинал Конрад Краєвський за участю архієпископа Мечислава Мокшицького та єпископів Едварда Кави і Мар'яна Бучека освятив костел св. Йоана Павла ІІ у Сокільниках під Львовом та наріжний камінь майбутнього храму Христа Царя Всесвіту у Львові-Пасіках;

У 1716-1722 роках у Кам'янці-Струмиловій завдяки Сулімирським та Цетнерам навколо старого костелу, який потім розібрали, спорудили, в основному, наступний великий дерев'яний храм, але його викінчення тривало ще кілька десятиліть. 1757 року ця святиня мала дві бічні каплиці з малими вежами та вівтарями Христа Розіп'ятого і св. Яна Непомуцького, ще п'ять вівтарів (бічні були присвячені св. Онуфрію, Господу Ісусу, св. Анні і Пресвятій Діві Марії), орган, дзвіницю на два дзвони та інше досить багате оснащення. 3 серпня 1766 року костел консекрував під час візитації парафії архієпископ Львівський Вацлав Сераковський. Тоді храм містив лише п'ять вівтарів (головний Матері Божої, два вже згадані бічні в каплицях, старий св. Анни та новий Матері Божої з Дитятком). Суттєві ремонтні роботи в костелі та його дооснащення відбулись за душпастирювання у ньому настоятеля о. Ігнатія Треттера, який прослужив тут від 1767 року аж 48 років.

Останній дерев'яний храм в Кам'янці-Струмиловій попри всі зусилля його настоятеля о. Треттера на початку ХІХ століття вже був у поганому технічному стані (довелось навіть демонтувати одну із бічних каплиць) та став надто малим для зростаючої кількості вірян, тому 1806 року вирішили будувати нову (муровану) святиню. Навіть розпочали громадити будматеріали та кошти, але через смерть спочатку (1809 року) місцевого власника і жертводавця Йосифа Мієра, а потім (1815 року) і настоятеля о. Треттера, ці плани не були реалізовані. Під час архієпископської візитації 1821 року занотовано дуже поганий стан храму, відсутність дзвіниці та потребу в ремонті парафіяльного будинку. Починаючи із травня 1822 року протягом кількох місяців цей костел повністю розібрали, а богослужіння перенесли до церкви св. Миколая.

Źródło zdjęcia: m-a-d-m-a-x.livejournal.com

У 1822-1836 роках в Кам'янці-Струмиловій було збудовано мурований костел Успіння Пресвятої Діви Марії, який після завершення оздоблення та оснащення 16 травня 1840 року консекрував архієпископ Франциск Піштек. Але через декілька десятиліть внаслідок проблеми із склепінням довелось перенести богослужіння в захристію. Попри здійснені ремонти стала очевидною на початку ХХ століття необхідність спорудження нового мурованого храму, проте спочатку вирішили збудувати (відновити) невеликий костел Святого Духа, що забезпечило б душпастирські потреби вірян на період спорудження нової, великої парафіяльної святині. 1908 року старий парафіяльний храм розібрали.

Źródło zdjęcia: m-a-d-m-a-x.livejournal.com

У 1900 році кам'янко-струмиловський настоятель о. Ян Чирик придбав для нового костелу поруч із старим додаткову земельну ділянку. У липні 1901 року львівський архітектор Теодор Тальовський виконав монументальний проект неоготичного храму, будівництво якого мало коштувати 200 000 крон, фінансувалось вірянами і розпочалось 1910 року. 14 травня 1911 року єпископ-помічник Львівський Владислав Бандурський, який у 1890-1892рр. працював тут вікарієм, освятив наріжний камінь святині. Нагляд за її спорудженням, яким керував будівничий Вікентій Беднарський із Радомишля, здійснював львівський архітектор Ян Новорита. І вже у листопаді 1913 року костел, в основному, було споруджено, хоча вежа ще не була покрита бляхою, а 28 числа цього місяця о. Чирик освятив перший встановлений тут вівтар (св. Яна Непомуцького зі старого храму). Оздоблення та оснащення святині перервала І світова війна. Більше того, під час військових дій внаслідок обстрілу московитською артилерією новозбудований костел (і парафіяльний будинок) було суттєво пошкоджено.

Відновлення храму та продовження робіт із його оздоблення і оснащення в Кам'янці-Струмиловій розпочалось ще до завершення війни і тривало майже до кінця 20-х років. 16 травня 1929 року архієпископ Львівський Болеслав Твардовський консекрував костел. Наприкінці 30-х років він містив п'ять вівтарів - головний неоготичний багато оздоблений 1928 року, що зберігся донині, та чотири втрачених на сьогодні бічних, два з яких були тимчасовими. Від початку XX століття парафію продовжував обслуговувати багаторічний настоятель о. Чирик, а нараховувала вона понад сім тисяч вірних у місті та ще двох десятках сусідніх сіл. Мала (у різні періоди) філіальні каплиці у Батятичах, неіснуючих нині Бербеках, зруйнованих радянською владою Будках Незнанівських, Дальничі, який у ті часи називася Геравцем, Збанові, Ланах Німецьких (нині - Забужжя), Мазярці, Новому Ставі, Обидові, Підрудному, Рожанці, Руді-Сілецькій, Турках і Ягідній (колись Ягоні), а також в місті (св. Яна Непомуцького і цвинтарну).

О. Чирик виїхав до Польщі у травні 1944 року, а в липні 1946 року покинув Кам'янку-Бузьку останній душпастир о. Казимир Макарський. Найцінніше костельне майно також було вивезене до Польщі. Зачинений храм радянською владою використовувався як складське приміщення. 1969 року згоріла верхня частина вежі. 18 листопала 1989 року повернений колишній костел знову став культовою спорудою. Після ремонту, проведеного настоятелем о. Владиславом Деруновим, храм 14 червня 1996 року проголосили санктуарієм Умираючого Господа Ісуса з Милятина, оскільки в ньому знаходиться копія чудотворного образу Розіп'ятого Ісуса із колишнього костелу Святого Хреста у Новому Милятині. Її 14 вересня 1997 року коронував архієпископ Львівський Мар'ян Яворський. Парафію обслуговують дієцезіальні священники, працюють черниці-серафітки згромадження Сестер Страждаючої Божої Матері.

INNE ŚWIATYNI Z TYMI SAMYMI:

GŁÓWNE WYDARZENIA I PUBLIKACJE ZWIĄZANE ZE ŚWIĄTYNIĄ