PNIKUT. Dawny kościół p.w. św. Mikołaja (1762). Lwowski obw., Jaworowski r-n

81362 Пнікут

Пнікут вперше згадується у документах 1359 роком як власність руських бояр Шульжичів, потім - у 1366 і 1371 роках. 1385 року стало власністю перемишльських єпископів, які згодом віддали його у розпорядження катедральної капітули у Перемишлі. Принаймні, у XIX та першій половині ХХ століття переважну більшість населення становили поляки. Нині у Пнікуті проживає близько 1100 мешканців. Село належало до Мостиського району, а від 2020 року - до Яворівського.

Не пізніше, ніж у 1470 році у Пнікуті було засновано парафію, костел (дерев'яний) постав ще раніше. На початку XVII століття цей (чи черговий) храм потребував заміни, тому 7 січня 1611 року троє каноніків перемишльської капітули, якій належав Пнікут, збільшили майнове забезпечення парафії, щоб цього ж року розпочати будівництво нової дерев'яної святині. Але вже 1646 року цей храм потребував ремонту. Проте відновлювали його не стали, а у 1667 році спорудили новий дерев'яний костел.

Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: lipiec, 13
1930	- єпископ Адольф Шельонжек освятив наріжний камінь мурованого храму у Клесові на Рівненщині;
2002	- інгрес до Одеського кафедрального собору Успіння Пресвятої Діви Марії єпископа Броніслава Бернацького;
2008	- єпископ Ян Пурвінський освятив пристосовану каплицю у Гулянці на Житомирщині;
Następna data: lipiec, 14
1912	- висвячений на священника в костелі cвв. Апп. Петра і Павла у Перемишлянах на Львівщині єпископом Владиславом Бандурським майбутній Львівський архієпископ-митрополит Євгеній Базяк;
2011	- архієпископ Мечислав Мокшицький передав костелу Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Більшівцях на Івано-Франківщині мощі бл. Йоана Павла ІІ, а також освятив присвячений йому вівтар;

У 1728 році цей храм було відремонтовано, проте він і далі залишався у настільки поганому технічному стані, що єпископ Перемишльський Вацлав Сераковський під час візитації 1743 року відмовився його консекрувати, а 1753 року під час чергової візитації наказав збудувати новий костел. Спорудження останньої дерев'яної святині в Пнікуті відбулось 1762 року коштом перемишльської капітули. 22 липня 1767 року храм консекрував єпископ-помічник Перемишльський Ігнатій Кшижановський. Костел мав дерев'яні головний вівтар св. Миколая та два бічні вівтарі.

Впродовж XIX століття ремонтні роботи у цьому храмі відбулись у 1808 році (зміцнювали фундамент), 1831-1834 роках (грунтовне відновлення) та 1877 році (чергова реставрація), але на початку ХХ століття назріла необхідність будівництва нової і вже мурованої святині, що і було реалізовано поруч із старим костелом у 1908 - 1911 роках. Під час І світової війни дерев'яний храм зазнав пошкоджень. 1920 року його хотіли розібрати на будматеріали, проте курія у Перемишлі заборонила це робити, тому 1929 року цей костел разом із його оснащенням 'перевезли' в якості філіальної святині до села Зав'язанці, яке тоді називалось Ляшки Зав'язані, парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Раденичах.

За непідтвердженою інформацією, після ІІ світової війни цей храм у Зав'язанцях розібрали на дрова, а на його місці у 90-х роках збудували греко-католицьку церкву Стрітення Господнього. На місці ж вивезеного старого дерев'яного храму у Пнікуті у 30-х роках було споруджено муровану капличку.