ДЕМНЯ. Колишній костел Матері Божої Ченстоховської (1912 - 1914). Львівська обл., Стрийський р-н

81613 Демня,
вул.Шевченка, 9

Перша письмова згадка про Демню датована 1464 роком (за іншими джерелами, село згадувалось під назвою Демня на Зубрі або Воля ще 1453 року), а також згадку 1466, 1469 і 1473 роках. У 80-х роках ХІХ століття село мало приблизно 1400 мешканців, нині - близько 1600 осіб. У 1950-1989 роках називалось Димівкою. До 2020 року входило до Миколаївського району.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Миколая у Миколаєві. В середині XIX століття їх чисельність становила приблизно 170 вірян, наприкінці цього століття - понад 120, а 1911 року, коли завдяки зусиллям миколаївського настоятеля о. Войтеха Войтановського 11 березня було отримано із Львівської курії дозвіл на будівництво власної святині - майже чотири сотні вірних.

Вже наступного, 1912 року коштом вірян Демні було споруджено стіни мурованої каплиці. 1913 року на завершення спорудження храму кошти виділила як церковна, так і світська влада. Але закінчив будівництво костелу 1914 року вже новий настоятель о. Антоній Барць, та й то лише завдяки додатковій фінансовій допомозі, отриманій у травні цього року із Львівської курії. Зрештою, у ньому розпочали проводити богослужіння.

Наприкінці того ж 1914 року московітські війська пошкодили новозбудовану святиню у Демні, проте її відновили австрійські вояки, один з яких навіть розписав її всередині. У 1918-1920 роках було споруджено також парафіяльний будинок, після чого у селі постала парафіяльна експозитура, яка 1935 року стала самостійною парафією, що охопила також ще кілька сусідніх сіл, у тому числі Глухівець із мурованою каплицею 1928 року (нинішній костел св. Терези від Немовляти Ісуса в Сухій Долині, яка раніше була частиною Глухівця) та Гонятичі із мурованою каплицею 1922 року (швидше за все, не збереглась). Загальна чисельність вірних тоді сягнула майже семи сотень. Храм мав лише один дерев'яний вівтар з образом Матері Божої Ченстоховської та інше досить скромне оснащення.

Із 1936 року демнянську парафію адміністрував о. Емелій Фіалковський, із 1937 року - о. Францішек Волиняк, із 1938 року - о. Францішек Копець. Після ІІ світової війни костел у Демні радянська влада зачинила, а потім використовувала його в якості колгоспного складу. Частину костельного майна вдалось вивезти отанньому парафіяльному адміністратору, решта опинилась у місцевій церкві та в окремих мешкаців. 1984 року святиню перетворили на спортзал розташованої поруч школи, проте від 1990 року колишній римсько-католицький храм стояв пусткою та поступово руйнувався. У серпні 2020 року у колишньому костелі вже було зіграно виставу 'Pentecost'.

Щоб врятувати костел у Демні на початку 20-х років цього століття виник задум облаштувати тут мистецький простір, де проводитимуть не лише виставки, а й концерти духовної і класичної музики, а також інші культурні заходи. У 2025-2026 роках місцева громада за гроші спонсорів та місцевого бізнесу майже без залучення бюджетних коштів власними силами без внесення конструктивних змін чи капітальної реконструкції упорядкувала саму споруду храму, зберігши її автентичність, та прилеглу до неї територію. До робіт долучились фахівці у сфері мистецтва та реставрації, зокрема львівський скульптор Іван Мисакович та кандидатка мистецтвознавства Тамара Грідяєва, а також майстри, які мають досвід відновлення історичних об’єктів Львова. Тростянецька громада розробила паспорт костелу, документацію на земельну ділянку та взяла будівлю на баланс. 31 травня 2026 року храм урочисто відкрили та освятили як культурно-освітній центр, місце для мистецьких, просвітницьких та громадських подій.

В останній день травня 2026 року відреставрований храм у Демні урочисто відкрили та освятили як культурно-освітній центр, місце для мистецьких, просвітницьких та громадських подій.