MKOŁAJÓW. Kościół p.w. św. Mikołaja (1633 - 1634). Lwowski obw., Stryjski r-n

81600 Миколаїв,
вул. Шевченка, 2,
+380 (3241) 53-133

Місто з магдебурзьким правом заснував з дозволу короля Сигизмунда Августа 25 лютого 1570 року дроговизький староста Микола Тарло на землях древнього королівського села Дроговиж та назвав за своїм іменем Миколаєвом. Міські права підтвердили інші п'ять королів, а також австрійські цісарі Йосиф II 1782 року та Франц І 1794 року. У 1880 році тут проживало 2687 мешканців, 1931 року - 3625, нині - приблизно 14500 осіб. У 1940-1962 і 1966-2020 роках місто було районним центром.

Каплиця у Миколаєві постала невдовзі після заснування міста, і, принаймні, 1595 року згадується миколаївський душпастир. Перший мурований костел збудували 1596 року і заснували парафію 1600 року коштом дроговизького старости Юрія Мнішка, його дружини Ядвіги (із Тарлів) та її матері Ядвіги Тарло (із Стадніцьких). Того ж, 1600 року цей мурований храм описує архієпископ Львівський Ян Соліковський як 'муровану, але ще не досконалу святиню'. Утворення парафії санкціонував 17 травня 1607 року король Зигмунт ІІІ Ваза як власник дроговизьких маєтностей.

Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: lipiec, 20
1819	- єпископ Францішек Мацкевич консекрував новоспоруджений та оснащений костел Пресвятої Трійці у Купині на Хмельниччині;
1928	- о. Стефан Вальчикевич номінований єпископом-помічником Луцьким;
1996	- єпископ Ян Пурвінський освятив новозбудований костел Пресвятого Серця Ісуса Христа у Биківці на Житомирщині;
2011	- єпископ Мар'ян Бучек освятив дзвони храму Святої Родини у Харкові;
2018	- архієпископ Мечислав Мокшицький за участю італійського архієпископа Ренато Боккардо освятив відновлену цвинтарну каплицю у Ямполі на Львівщині;
Następna data: lipiec, 21
1711	- заклали наріжний камінь мурованого костелу св. Йоана Хрестителя (та монастиря) у Берестечку на Волині;
1760	- номіновано архієпископом-митрополитом Львівським єпископа Вацлава Сераковського;
1789	- храм у Ляхівцях на Хмельниччині консекрував єпископ- помічник Луцький Хризостом Качковський під титулом Пресвятої Трійці;
1823	- у Друхові на теренах парафії св. Каетана у Березневому (Рівненщина) народився майбутній єпископординарій Луцько-Житомирський Кирило Любовидзький;
1924	- закладено фундамент та вмуровано і освячено наріжний камінь майбутнього костелу Різдва Пресвятої Діви Марії у Старих Петликівцях на Тернопільщині;
2024	- за участю Папського легата кардинала П’єтро Пароліна костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Бердичеві на Житомирщині проголошено малою базилікою;

У 1620 році костел у Миколаєві знищили татари та забрали в ясир настоятеля о. Варфоломія Буртюса. Схоже, що руйнування були настільки суттєві, що спорудження наступного храму у 1633-1634 роках вважалось не відновленням попереднього, а будівництвом нового. Відбулось це коштом чергового дроговизького старости Миколая Острозького. Костел після оснащення консекрував 1636 року єпископ-помічник Львівський Захарій Новошицький. У ті часи святиня мала шанований вірянами образ Матері Божої, який 1661 року архієпископська комісія визнала чудотворним.

У 1721 році костел у Миколаєві мав 5 вівтарів. Один бічний містив вже згаданий чудотворний образ Матері Божої в срібному окладі з коронами, другий - образ св. Анни, а два останні були присвячені Христу Розіп'ятому і св. Антонію. До 1741 року завдяки зусиллям настоятеля о. Антонія Деховського відбувся грунтовний ремонт святині, реставровано та розбудовано головний вівтар, встановлено новий орган та суттєво збільшено інше оснащення храму. У 1761 році кількість вівтарів зменшилась до трьох, а у 1767-1768рр. провели черговий ремонт костелу. 1775 року головний із трьох вівтарів мав образ Матері Божої в срібному окладі, що раніше був у бічному, та ікону св. Миколая, перший бічний - Пресвятої Трійці, другий - св. Анни і Христа Розіп'ятого. Була також дзвіниця (схоже, дерев'яна) із трьома 3 дзвони.

У 1815 році у храмі в Миколаєві постав новий головний вівтар з колишніми образами, а два бічні містили ікони Пресвятої Трійці і св. Антонія. 1835 році новий настоятель о. Антоній Зелінський, який прослужив тут до кінця 50-х років, розпочав, в основному, своїм коштом ремонт занепалої святині. Від початку 60-х років до кінця 80-х парафію, чисельністю від близько 1200 вірних у двох десятка навколишніх селах, обслуговував настоятель о. Кароль Домбкевич. Тоді вона отримала цвинтарну каплицю та каплицю в сиротиці у Дроговижі, а в 70-х роках міська влада встановила на фасаді костелу великий годинник. Наступними настоятелями були почергово оо. Валентин Осінський, та майже до Ісв. війни Войтех Войтановський. Кількість вірян зросла до понад 2300, додалась каплиця у Демні.

Впродовж міжвоєнного періоду в парафії працювало два настоятелі - оо. Антоній Барць і Станіслав Нєпокуй. За цей час додалась каплиця в Гонятичах, які разом і зкількома іншими селами після 1935 року перейшли до новоствореної парафії у Демні. Внаслідок чисельність парафії 1939 року становила лише вісім сотень осіб. Останній настоятель (ймовірноЮ о. Нєпокуй) виїхав із міста у вересні 1944 року, а костел радянська влада зачинила у 50-х роках. Спочатку у ньому облаштували спортивний зал, а потім - палац урочистостей (при цьому знищили муровану дзвіницю, а храм частково перебудували 1959 року та у 1988-1990 роках).

Колишній костел у Миколаєві повернули римо-католикам 1990 року. Здійснено адаптацію та ремонт храму, до нього повернулась невелика частина костельного оснащення, яке переховували віряни. У відновленні святині допомогли, зокрема, доброчинці із Намислова в південно-західній Польщі, куди в повоєнні роки вивезли частину поляків із нинішніх українських земель, у тому числі і Миколаївщини. Парафію обслуговують дієцезіальні священники.