БІБРКА. Костел св. Миколая (163? - 164?). Львівська обл., Львівський р-н

81220 Бібрка,
вул. Ясна, 2,
+380 (3263) 418-95,
f.b.: bibrkasdb

Бібрка вперше присутня в документах у 1412 і 1417 роках. Магдебурзьке право та його підтвердження отримувала чотири рази - у 1433, 1436, 1469 і 1569 роках. У 1785 році тут проживало 2194 мешканців, 1859 року - 2817, 1880 року - 4348, 1900 року - 5315, 1921 року - 4391, нині - близько 3800 осіб. У XIXст. Бібрка стала осередком повіту, від 1940 року була райцентром, 1962 року увійшла до Перемишлянського району, а 2020 року - до Львівського.

За непідтвердженою документально інформацією, парафія та перший (дерев'яний) костел у Бібрці постали 1402 року коштом Завіши Чорного, проте вперше у документі згадуються 1469 року, коли король Казимир Ягеллончик пожертвував парафії земельні ділянки та кошти. Тоді ж та 1472 року занотовано місцевого душпастиря о. Матеуша, а 1492 року - о. Яна.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: червень, 24
1599 - закладено наріжний камінь костелу св. Йоана Хрестителя в Ізяславі на Хмельниччині;
1928 - освячено наріжний камінь храму Імені Пресвятої Діви Марії у Підвисокому на Тернопільщині;
1987 - майбутній єпископ-помічник Кам'янець-Подільський Ян Нємєц висвячений на священника єпископом Ігнатієм Токарчуком у Перемишлі (Польща);
1989 - майбутній єпископ о. Ян Ольшанський освятив костел Христа Царя в Івано-Франківську;
1991 - костел Преображення Господнього у Куманові на Хмельниччині освятив єпископ Ян Ольшанський;
1992 - у Бердичеві на Житомирщині відправили першу після повернення костелу cв. Варвари Месу;
1995 - архієпископ Мар'ян Яворський освятив відтворену капличку Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Острозі на Рівненщині ;
2003 - майбутнього єпископа-помічника Мукачівського Миколу Лучка рукоположив в священники єпископ Антал Майнек у Мукачівській катедрі;
2005 - єпископ Маркіян Трофим'як освятив новий костел свв. Архангела Михаїла i Антонія у Камені-Каширському на Волині;
2014 - архієпископ Мечислав Мокшицький повторно освятив відновлений костел Різдва св. Йоана Хрестителя у Куропатниках на Тернопільщині;
2017 - о. Віталій Кривицький, номінований ординарієм Київсько-Житомирським, висвячений на єпископа Апостольським нунцієм в Україні архієпископом Клаудіо Ґуджеротті у співкатедрі в Києві;
2018 - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив новий головний вівтар костелу Різдва св. Йоана Хрестителя у Галущинцях на Тернопільщині;
2019 - єпископ Броніслав Бернацький у Доброславі на Одещині освятив земельну ділянку під будівництво костелу та хрест, встановлений на ній;
Наступна дата: червень, 25
1758 - у костелі св. Валентина в Наварії на Львівщині єпископ Перемишльський Вацлав Сераковський вручив митрополичий палій новопризначеному Львівському митрополиту Владиславу Лубенському;
1826 - майбутній архієпископ-митрополит Львівський Франциск Вежхлейський висвячений на священника у Відні (Австрія);
1858 - призначений титулярним єпископом Танасієнським та єпископом-помічником Кам'янець-Подільської дієцезії о. Антоній Фіалковський;
1882 - здійснено консекрацію костелу Пресвятої Трійці у Бариші на Тернопільщині;
1950 - висвячений на священника у Кальварії Зебжидовській (Польща) Львівським архієпископом Євгенієм Базяком майбутній архієпископ-митрополит Львівський кардинал Мар'ян Яворський;
1994 - відремонтований храм у Фельштині на Хмельниччині консекрував єпископ Ян Ольшанський під титулом св. Адальберта (Войтеха);
1996 - о. Владислав Дажицький освятив земельну ділянку під будівництво костелу Матері Божої Фатімської у Ганнополі на Вінничині;
2001 - Папа Йоан Павло ІІ відвідав собор св. Олександра у Києві;
2016 - храм Матері Божої Святого Розарію у Шаровечці на Хмельниччині консекрував єпископ Леон Дубравський;

Наприкінці XV та у першій половині XVI століть турки і татари неодноразово знищували місто разом із храмом, тому відновити парафію та збудувати новий дерев'яний храм довелось у 1546-1547 роках архієпископу Петру Стажеховському (львівські архієпископи від 1532 року кілька десятиліть володіли Бібркою). Парафія стало розвивалась і вже наприкінці XVI століття згадується як препозитура. Проте 1623 року татари спалили місто разом із святинею, в неволю забрали вікаріїв оо. Григорія і Симона. У 1628 році настоятель о. Яків Розбіцький інкорпорував парафію до колегії мансіонаріїв Львівської катедри, членом якої був. Відтоді мансіонарії патронували її, а один із них виконував обов'язки настоятеля.

Фотознімок: Neovitaha777

Швидше за все, мурований костел у Бібрці постав у 30-х - 40-х роках XVI століття, коли містом володіли львівські архієпископи, а парафією опікувались львівські мансіонарії. Тому і 1649 року цей храм лише зазнав пошкоджень від козаків Богдана Хмельницького, а не був спалений, як попередні. Принаймні, 1722 року святиня у Бібрці точно згадується у документі як мурована. Мала вона тоді п'ять вівтарів, у тому числі головний із багато оздобленим чудотворним образом Матері Божої. 1741 року занотовано головний вівтар Матері Божої Непорочної і чотири бічних св. Йосифа, св. Миколая, св. Анни і св. Антонія Падуанського, а також дерев'яну дзвіницю із двома дзвонами. У 1765 році вівтар св. Йосифа був присвячений Христу Розіп'ятому. 1771 року костел консекрували.

Наприкінці XVIII - на початку XIX століть у храмі в Бібрці провели дрібні ремонти. 1819 року згадується поганий стан головного вівтаря, який тоді вже був присвячений св. Миколаю, хоча містив також ікони Матері Божої та св. Йоана Євангеліста. 1821 року було збудовано парафіяльний будинок, а 1828 року занотовано муровану дзвіницю із трьома дзвонами. На початку ХХ століття, за настоятеля о. Казимира Лозінського загальна чисельність парафіян перевищила 2300 осіб, з яких понад тисяча проживала у місті. Тому виникла потреба у розширенні костелу, але вдалось її розпочати лише 1914 року. Проте будівельні роботи зупинила І світова війна.

Фотознімок: Sw909az3

Завершив реконструкцію святині у Бібрці за проектом, виготовленим 1921 року архітектором Францішком Гурським, настоятель о. Казимир Момоцький, призначений 1918 року. 8 жовтня 1922 року перебудований храм консекрував єпископ Болеслав Твардовський. Наприкінці 30-х рокі о. Момоцький продовжував обслуговувати парафію, яка нараховувала близько 3600 вірян у місті та 12 сусідніх селах, а також мала каплиці у Воловому, Рефельді (нині - Серники), Стоках-Вілявчому, Шпильчині та цвинтарну у Бібрці. Костел містив п'ять неіснуючих нині вівтарів (головний із образами св. Миколая і св. Анни та скульптурками Христа Розіп'ятого, св. Петра і св. Павла, бічні Пресвятого Серця Ісуса, св. Станіслава Костки, Матері Божої Ченстоховської і св. Франциска), втрачений орган 1892 року львівської фірми Яна Слівінського, інше багате спорядження, мав муровану дзвіницю із чотирма дзвонами.

У 1944 році бібрський настоятель о. Михайло Кондрат виїхав до Польщі із найціннішим костельним майном. Його замінив адміністратор о. Петро Станошек, який 1 червня 1946 року разом із іншою частиною храмового інвентаря теж виїхав до Польщі. У 1962 році костел у Бібрці радянська влада зачинила остаточно, облаштувавши у ньому шкільний спортивний зал. Після пожежі 1984 року будівлю колишньої святині частково відновили, проте рештки оснащення згоріли повністю. 23 грудня 1989 року повернений 16 листопада цього ж року храм було повторно освячено. Його відремонтували, а втрачені вівтарі замінили трьома із костелу Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Таданях.

Парафію обслуговують оо.-салезіани (товариство св. Франциска Салезького), працюють черниці згромадження Сестер Францисканок Родини Марії, які опікуються тут денною світлицею для всіх бажаючих і нужденних дітей міста.

ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.