ПЕРЕМИШЛЯНИ. Костел cвв. Апп. Петра і Павла (167?). Львівська обл., Львівський р-н

81200 Перемишляни,
вул. Чуперносівська, 3,
+380 (3263) 223-28,
www: przemyslany-sdb.com

Перша писемна згадка про Перемишляни датується 1437 роком. У 1623 році місто отримало магдебурзьке право, відновлене 1728 року та підтверджене у 1733 році. 1857 року тут проживало 3167 мешканців, 1870 року - 2922, 1880 року - 3834, нині - понад 7 тисяч осіб. У 1860р. Перемишляни стали центром повіту, а з 1939 року (за винятком 1962-1964 років) були райцентром, 2020 року увійшли до Львівського району.

Перший (дерев'яний) костел у Перемишлянах існував вже перед 1623 роком, але був спалений татарами. Вважається, що парафію у місті було утворено 1642 року коштом Анни Кшельчицької-Мрожкової, проте метричні книги велись із 1633 року (ймовірно, що наступний храм постав тоді ж чи навіть раніше).

У джерелах заснування монастиря домініканців-обсервантів у Перемишлянах датують 1645 роком та пов'язують із фундацією Єлизавети Потоцької (попри путаницю із її прізвищем, бо тоді ще була Сенявською, а заміж за Потоцького вийшла після смерті Сенявського 1650 року). Втім, монастир вже точно існував, принаймні, перед 1665 роком, коли згадується як недавно заснований. Від 1673 року місцеву парафію обслуговували, змінюючи однин одного, як дієцезіальні священники, так і домініканці. І лише після того, як на початку XVIII століття парафіяльний костел знищили саксонські війська, фінансово-майнове забезпечення парафії передали монастирю.

Мурований монастир домініканців у Перемишлянах вперше згадується 1671 року, але не відомо, чи тоді вже існував мурований костел, хоча його архітектурні особливості дозволяють зробити таке припущення. У 1730 році цей храм консекрував архієпископ Ян Скарбек разом із трьома вітарями та трьома дзвонами. 1774 року святиня вже містила п'ять вівтарів - головний свв. Петра і Павла із Розп'яттям та бічні св. Тадея, Матері Божої Святого Розарію, св. Домініка і св. Вінсента Ферери. У 1792 році монастир домініканців австрійська влада закрила, обслуговування парафії перейшло до дієцезіальних священників.

У першій половині XIX століття костел у Перемишлянах мав лише три вівтарі - головний із скульптуркою Христа Розіп'ятого та бічні св. Домініка із образами Преображення Господнього і бл. Якова Стрепи, який пізніше замінили вівтарем св. Миколая, та Пресвятої Діви Марії із іконами Матері Божої і св. Антонія. 16 серпня 1843 року блискавка спричинила пожежу, яка знищила вежу із годинником та двома дзвонами, сигнатурку та завдала іншої шкоди. Протягом п'яти місяців храм ремонтувався, а богослужіння відбувались у місцевій церкві.

У 80-х - 90-х роках ХІХ століття та перед І світовою війною святиня у Перемишлянах зазнала незначного відновлення інтер'єру та збагатилась новим оснащенням. Війна не завдала шкоди костелу, за винятком конфіскації дзвонів, які замінили новими та освятили 1922 року. У 1929-1930 роках храм суттєво відремонтували ззовні, добудували каплицю та оздобили інтер'єр розписами авторства Кароля Політинського у виконанні Іваницького зі Львова та Вронського із Перемишлян. А заклад Яна Войтовича відновив головний та два бічних вівтарі. Дооснащення святині продовжувалось також і в 30-ті роки.

У 1934 році багаторічного заслуженого настоятеля парафії у Перемишлянах о. Зигмута Більського замінив о. Петро Струшкевич, парафія тоді нараховувала близько чотирьох тисяч вірян у місті та дев'яти сусідніх селах, мала каплиці в Коросні, Пнятині, Ушковичах і Чуперносові (раніше - також у Вовкові), а наприкінці 30-х років повинні були будуватись каплиці у Виписках та Сиворогах. Храм містив головний вівтар ІІ половини XVIIIст. із скульптурками Христа Розіп'ятого, Матері Божої Скорботної, св. Йоана Євангеліста та ще двох, два бічні вівтарі теж ІІ половини XVIIIст. Матері Божої і Пресвятого Серця Ісуса та ще один Матері Божої Ченстоховської, виготовлений Яном Войтовичем 1931 року, орган 1911 року, інше вельми значне костельне спорядження. Мурована дзвіниця мала чотири дзвона. ІІ світова війна теж не завдала істотної шкоди храму.

У липні 1945 року о. Струшкевич разом із частиною костельного майна виїхав із Перемишлян до Польщі. Зачинену святиню радянська влада спочатку викоритовувала як зерносховище та склад, а від 1972 року - в якості виробничого приміщення, для чого костел піддали частковій перебудові та поділу на два поверхи. У 1990 році в Перемишлянах розпочався процес відновлення спільноти вірних. На міському цвинтарі було збудовано тимчасову каплицю, яка виконувала функцію парафіяльної аж до повернення костелу та його адаптації для богослужінь. Завдяки зусиллям місцевих священників, вірян та інших залучених осіб у 1996-1997 році храм (принаймні, його верхню частину) повернули. 1 квітня 1997 року її освятив архієпископ Мар'ян Яворський. 8 вересня цього ж року вірні отримали решту святині. Від того часу тривав поетапний її ремонт.

У 2012-2014 роках у Перемишлянах служив вікарієм, керівником місцевого ораторію та економом дому майбутній єпископ о. Віталій Кривицький SDB. 29 червня 2014 року архієпископ Мечислав Мокшицький освятив відновлену вежу та хрест на храмі. Парафію обслуговують оо.-салезіани (товариство св. Франциска Салезького).