|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
81242 Вовків
Вовків документально відомий від 1440 року. 1890 року тут проживало 757 мешканців, 1921 року - 909, 1931 року - 955, а нині - понад 460 осіб. Село входило до Перемишлянського району, а від 2020 року є частиною Львівського.
Католики латинського обряду села належали до парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Перемишлянах. В середині та навіть наприкінці ХІХ століття їх кількість лише незначно перевищувала сотню вірних, проте саме на початку наступного століття тут збудували свою святиню.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: sierpień, 09 | |
| Na dzień dzisiejszy brak jest informacji o ważnych wydarzeniach w historii świątyń i posługi arcypasterzy | |
| Następna data: sierpień, 10 | |
| 1799 | - закладено наріжний камінь костелу св. Анни і св. Йоахима у Хусті на Закарпатті; |
| 2006 | - єпископ Мар’ян Бучек в костелі Різдва св. Йоана Хрестителя у Мостиськах на Львівщині освятив пам'ятну таблицю багаторічного душпастира о. Казимира Мончинського; |
| 2014 | - архієпископ Мечислав Мокшицький в костелі Пресвятої Трійці в Івано-Франковому на Львівщині освятив та
коронував вірну копію чудотворної ікони Матері Божої Янівської; - єпископ Віталій Скомаровський в костелі Преображення Господнього у Сарнах на Рівненщині освятив дзвін, подарований сім’єю Горошкевичів та колишніми парафіянами Гути Степанської; |
| 2021 | - о. Гжегож Кіда в костелі св. Лаврентія у Хирові на Львівщині освятив нову скульптуру св. Лаврентія; |
Наріжний камінь мурованого храму у Вовкові було освячено 28 квітня 1900 року, а в липні наступого року його спорудження вже завершили. Потім тривало оснащення каплиці, якою тоді вона вважалась. Зокрема, 1905 року тут встановили стації Хресної дороги із перемишлянського парафіяльного костелу. Була також дерев'яна дзвіниця із трьома дзвонами, проте їх реквізували під час І світової війни.
Вважається, що парафію у Вовкові заснували 1932 року, проте ще навіть 1934 року через брак належного фінансово-матеріального забезпечення вона не мала свого душпастиря та продовжувала обслуговуватись священниками із Перемишля. У селі переважну більшість становили греко-католики, а римо-католиків було лише дві сотні, тому тодішня влада, аби зберегти римсько-католицьку ідентичність, знайша можливість забезпечити парафію необхідними коштами. І вже від 1935 року до кінця 30-х років нею опікувався адміністратор о. Йосиф Качоровський, а увійшли до парафії ще дев'ять сусідніх сіл із загальню чисельністю вірян понад тисячу осіб.
У другій половині 30-х років спорядження костелу у Вовкові відновили та збільшили, зокрема, Ян Войтович із Перемишлян відновив вівтар початку ХХ століття та виготовив амвон. Дзвіниця була дерев'яною (ймовірно, ще старою) та мала також три дзвони, які, вочевидь, придбали після І світової війни. Фасад храму прикрашали скульптури св. Казимира XVIII століття, Пресвятого Серця Ісуса (ХХст.) та неідентифікованої святої теж XVIII століття. З 90-х років колишнім костелом у Вовкові послуговуються греко-католики як своєю церквою святих Апостолів Петра і Павла.
Strona główna