|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
81143 Чорнушовичі
Чорнушовичі відомі у документах від 1400 року, згадуються також у 1460 і 1463, а також 1475 року, коли їх придбав львівський архієпископ Григорій Сяноцький. У власності латинських архієпископів у Львові село перебувало аж до ХХ століття. Населене було переважно українцями (1880 року мало 953 греко- і 62 римо-католиків), нині у ньому проживає понад шість сотень осіб. Село входило до Пустомитівського району, а від 2020 року є частиною до Львівського.
Католики латинського обряду села від 1400 року належали до парафії св. Миколая у Вижнянах, залишаючись у її складі аж до ІІ світової війни. Перед І світовою війною їх чисельність збільшилась удвічі в порівнянні із 1880 роком і становила майже 130 вірян, проте своєї святині вони не мали.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: червень, 14 | |
| 1619 | - освячено під титулом Матері Божої Умиління костел бернардинів у Сокалі на Львівщині; |
| 1868 | - архієпископ Франциск Вежхлейський консекрував костел св. Миколая у Соколові на Львівщині; |
| 1903 | - архієпископ Йосиф Більчевський освятив оновлений головний вівтар костелу св. Станіслава єп. мч. у Фірлеєві (Липівці) на Івано-Франківщині; - єпископ Кароль Фішер повторно освятив костел св. Миколая єп. у Дублянах на Львівщині; |
| 1992 | - повернений храм Пресвятої Трійці у Любомлі на Волині освятив о. Людвіг Камілєвський; |
| 1996 | - костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Кам‘янці-Бузькій на Львівщині проголосили санктуарієм Умираючого Господа Ісуса з Милятина; |
| 2014 | - єпископ Леон Дубравський у співлужінні єпископа Леона Малого консекрував костел Пресвятої Трійці в Окопах на Тернопільщині; |
| Наступна дата: червень, 15 | |
| 1895 | - освячено наріжний камінь костелу Преображення Господнього у Семаківці на Тернопільщині; |
| 1913 | - архієпископ Йосиф Більчевський урочисто коронував образ Матері Божої Неустанної Допомоги головного вівтаря костелу Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі; |
| 1962 | - помер у Варшаві колишній архієпископ-митрополит Львівський Євгеній Базяк, похований в Кракові у Вавельській катедрі; |
| 2011 | - ординарій Київсько-Житомирський єпископ Ян Пурвінський зрікся з уряду, призначено ординарієм дієцезії з наданням титулу архієпископа ad personam єпископа Петра Мальчука; |
| 2019 | - єпископ Броніслав Бернацький впровадив реліквії св. Антонія Падуанського до костелу св. Антонія Падуанського
у Южноукраїнську на Миколаївщині; - єпископ Едуард Кава впровадив мощі св. Антонія Падуанського до костелу св. Антонія Падуанського у Косові-Хом'яківці на Тернопільщині; |
| 2021 | - о. Вісвалдаса Кулбокаса призначено Апостольським нунцієм в Україні і титулярним архієпископом Мартани; |
У 1920 році в Чорнушовичах мали збудувати філіальну дерев'яну каплицю на земельній ділянці, виділеній архієпископом, за проектом львівського архітектора Тадеуша Обмінського, але на заваді стала польсько-більшовицька війна. Після її закінчення з ініціативи вижнянського адміністратора о. Павла Арвонського розпочали підготовку до спорудження філіального мурованого костелу, який мав стати осередком нової парафії. І вже 1921 року було закладено фундамент нової святині, проте лише наступного року постали два її проекти, з яких обрали створений львівським архітектором Броніславом Віктором (у співавторстві із Вітольдом Блядим).
Розпочали будівництво костелу у Чорнушовичах 18 липня 1923 року демонтажем вже існуючого цегляного фундаменту та закладенням нового, із туркотинського каміння. Наприкінці наступного, 1924 року спорудження храму частково завершили та покрили його дахом. Більше того, Львівська курія попри незакінченість будівництва святині дозволила відправляти у ній богослужіння. Недостатні кошти на продовження спорудження костелу поповнили завдяки численним дрібним пожертвам та позичці, що дозволило 1926 року завершити його будівництво. 12 травня 1928 року новоспоруджений та оснащений храм консекрував архієпископ Болеслав Твардовський.
Костел у Чорнушовичах мав два соснові вівтарі (головний з образами Матері Божої Ченстоховської і Христа Розіп'ятого та бічний св. Йосифа з Дитятком), три дзвони та інше досить значне спорядження. Під час ІІ світової війни у селі служив молодий священник о. Стефан Дигоневич, який 1939 року ще навчався на четвертому курсі Львівської семінарії, а проповіді виголошував настоятель парафії св. Адальберта (Войтеха) у Верхній Білці (Білці Шляхетській) о. Вікентій Урбан, майбутній єпископ.
У 1945 році о. Дигоневич виїхав із Чорнушовичів до Польщі, забравши зі собою найцінніше костельне майно. Зачинений костел спочатку використовували як зерносховище, а пізніше він став складським приміщенням машинно-тракторної станції. 1990 року храм повторно освятив таємний єпископ о. Ян Ценський, проте відновити його не вдалось (ймовірно, через відсутність у селі спільноти римо-католиків). Нині пустує, перебуваючи у частково зруйнованому стані. Частина костельного спорядження, у тому числі два вівтарі з іконами, знаходиться у місцевій греко-католицькій церкві св. Миколая.
Головна сторінка