|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
81151 Давидів,
вул. Миру, 29
Вважається, що Давидів заснував у XII столітті князь Давид Ігорович, заселивши його полоненими половцями, проте у другій половині XIII століття поселення зруйнували татарські війська Бурундая. Перша згадка у документах про Давидів датується 20 березнем 1355 року, а 1415 року він отримав магдебурзьке право. Зі середини XVII і аж до ХХ століть був власністю львівських домініканців, які заселили його переселенцями з Польщі. Перед ІІсв. війною лише 10 відсотків місцевих мешканців були українцями, Після війни поляків переселили до Польщі, а звідти - українців. Нині тут проживає близько 4500 осіб. Село належало до Пустомитівського району, а від 2020 року - до Львівського.
Парафію в Давидові фундував 6 листопада 1439 року його власник Станіслав Давидівський, а першим її душпастирем був о. Павло з Каньчуги (південно-східна Польща). Домініканці ж спочатку доручили парафію дієцезіальному священнику о. Якову Домарадзькому, проте той виявився недостойним душпастирем. Коли ж його спробували усунути з посади, то він, викравши костельне майно, утік, тоді архієпископ Ян Тарло заборонив йому духовне служіння. Від 1659 року парафію обслуговували домініканці, лише після 1815 року вона перейшла до дієцезіального духовенства.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: wrzesień, 06 | |
| 1642 | - освячено костел св. Архангела Михаїла у Львові; |
| 1904 | - майбутній архієпископ о. Болеслав Твардовський за частю архієпископа Йосифа Більчевського освятив наріжний камінь храму у Тернополі; |
| 1922 | - єпископ Болеслав Твардовський освятив відбудований заново костел св. Йоана Хрестителя у Куропатниках на Тернопільщині; |
| 1927 | - вмуровано наріжний камінь під будівництво храму Матері Божої Ченстоховської у Білому Потоці на Тернопільщині; |
| 1992 | - єпископ Ян Ольшанський освятив місце будівництва костелу Матері Божої Доброї Поради у Козятині на Вінничині; |
| Następna data: wrzesień, 07 | |
| 1739 | - чудотворний образ Матері Божої урочисто внесли до костелу Різдва Пресвятої Діви Марії у Золотому Потоці на Тернопільщині; |
| 1824 | - єпископ Франциск Мацкевич консекрував перебудований храм св. Йосифа у Чечельнику на Вінничині; |
| 1905 | - костел cвв. Архангела Михаїла і Софії у Джуринській Слобідці на Тернопільщині консекрував архієпископ Йосиф Більчевський; |
| 1934 | - греко-католицький єпископ Миколай Чарнецький консекрував відновлений костел св. Франциска Асизького у Любешові на Волині; |
| 2003 | - нову каплицю Святого Духа у Вінниці освятив єпископ Леон Дубравський; |
| 2013 | - освятили новий вівтар костелу Різдва Пресвятої Діви Марії у Свидовцях на Закарпатті; |
| 2014 | - костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Гайсині на Вінничині освятив єпископ Леон Дубравський; |
| 2015 | - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив пам'ятну таблицю на честь св. Йоана Павла ІІ в костелі св. Станіслава єп. мч. у Кременці на Тернопільщині; |
| 2025 | - кардинал Крешенціо Сепе за участю архієпископа Мечислава Мокшицького та єпископа Мар'яна Бучека освятив та вмурував наріжний камінь майбутнього костелу Матері Божої Чудотворного Медальйона; |
Початковий дерев'яний храм в Давидові було замінено мурованою святинею коштом чергового власника села із родини Давидівських, який загинув 1600 року, то ж костел постав десь у другій половині XVI століття, можливо, у 80-х - 90-х роках. На початку XVIII століття він мав три вівтарі, а вже 1741 року - п'ять (окрім головного, присвяченого св. Станіславу, бічні - св. Архангела Михаїла, св. Катерини, Матері Божої та св. Варвари), проте 1762 року знову було лише три вівтарі (головний св. Станіслава та бічні Христа Розіп'ятого і Матері Божої). У 60-х роках зусиллями преора львівського домініканського конвенту о. Антонія Пулковського здійснено відновлення святині, а 1774 року архієпископ Вацлав Сераковський під час візитації парафії консекрував храм.
Відтоді аж до 30-х років ХХ століття костел у Давидові зазнав мало змін (лише десь на початку XIX століття коштом настоятеля о. Мірецького було добудовано предсінок). Принаймні, з другої половини ХІХ століття до парафії входили також села Гончари (з філіальною каплицею) та Черепин, а чисельність вірян збільшилась від 1300 до 2500 осіб перед Ісв. війною. У 1932-1937 роках завдяки настоятелю о. Станіславу Садовському, який опікувався парафією від 1926 року, храм було добудовано фронтальною частиною та новою захристією.
О. Садовський разом із частиною костельного майна виїхав до Польщі 5 червня 1946 року. Наприкінці 50-х років храм передали православним. А з кінція 80-х років на нього претендували також греко-католики, які і отримали 1991 року колишній римсько-католицький костел. Відтоді вони послуговуються ним як церквою Різдва Пресвятої Богородиці.
Strona główna