|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
81410 Самбір,
вул. Сагайдачного, 7,
+380 (3236) 344-43, 200-54,
www: parafiasambor.pl,
f.b.: 899839423458739
У 1241р. уцілілі мешканці Самбора, який знищили татаро-монголи, оселились у давньоукраїнському поселенні Погонич, яке розрослось під назвою Нового Самбора чи просто Самбора (зруйноване місто з часом стало Старим Самбором). 13 грудня 1390р. Новий Самбір отримав магдебурзьке право. У 1773р. Самбір став центром циркулу, а 26 липня 1778 року отримав статус вільного королівського міста, із 60-х років XIXст. був повітовим центром, а від 1939 року є центром району. 1828 року тут проживало 8616 мешканців, 1897 року - 15.7 тисяч, 1922 року - 25.2 тисяч, 1939 року -22.3 тисяч, нині - понад 34 тисячі осіб.
Ймовірно, що першим дерев'яним костелом св. Миколая у (Новому) Самборі стала вже існуюча (принаймні, у 70-х роках XIVст.) церква св. Параскови, а парафію було засновано перед 1390 роком.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: жовтень, 08 | |
| 1658 | - костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Комарні на Львівщині консекрував архієпископ Ян Тарновський; |
| 1743 | - єпископ Вацлав Сераковський консекрував костел св. Катерини Олександрійської у Воютичах на Львівщині; |
| 1752 | - храм св. Ап. Матвія у Крукеничах на Львівщині консекрував єпископ А. Пруський; |
| 1753 | - храм св. Катерини Олександрійської у Мишлятичах на Львівщині після часткового ремонту консекрував єпископ Вацлав Сераковський; |
| 1772 | - освячено новозбудовану каплицю св. Яна Непомуцького у Підкамені на Львівщині; |
| 1775 | - єпископська консекрація у Варшаві єпископом Познаньським Анджеєм Млодзєйовським о. Каспера Цецішовського, призначеного єпископом-коад'ютором Київським; |
| 1784 | - єпископ-коад'ютор Київський Каспер Цецішовський прийняв урядування Київською дієцезією, яка згодом стала називатись Луцько-Житомирською; |
| 1789 | - єпископ Адам Красинський консекрував костел Пресвятої Трійці у Кам'янці-Подільському на Хмельниччині; |
| 1922 | - костел св. Миколая у Бібрці на Львівщині консекрував єпископ Болеслав Твардовський; |
| 2005 | - новоспоруджений та оснащений храм св. Ап. Фоми i Святої Родини у Томашгороді на Рівненщині консекрував єпископ Маркіян Трофим'як; - Апостольський нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович освятив дзвони костелу Бога Отця Милосердного у Запоріжжі; |
| 2011 | - єпископ Леон Дубравський урочисто освятив новоспоруджений костел Воздвиження Хреста Господнього у
Крижополі на Вінничині; - єпископ Леон Дубравський освятив фундамент та хрест на вежу храму св. Катерини Олександрійської, cвв. Апп. Петра і Павла у Вапнярці на Вінничині; |
| 2017 | - єпископ Віталій Скомаровський в костелі Пресвятої Трійці у Затурцях на Волині освятив пам’ятну дошку депутату Сергію Мартиняку, коштом якого проведено зовнішній ремонтн храму; |
| 2021 | - єпископ Броніслав Бернацький та архієпископ Мечислав Мокшицький консекрували костел св. Миколая (санктуарій Матері Божої Салетинської) у Лановичах на Львівщині; |
| Наступна дата: жовтень, 09 | |
| 1705 | - первісний костел св. Йосифа Обручника i Пресвятої Діви Марії у Мельниці на Волині консекрував єпископ Олександр Виговський; |
| 1718 | - єпископ-помічник Львівський Фелікс Шанявський консекрував храм Пресвятої Трійці у Терновиці (Брухналі) на Львівщині; |
| 1774 | - єпископ-помічник Луцький Франциск Коморницький консекрував кармелітський костел св. Іллі, пророка в Луцьку; |
| 1938 | - новоспоруджений костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Литвинові на Тернопільщині освятив архієпископ Болеслав Твардовський; - новозбудований храм Воздвиження Святого Хреста у Новому Селі на Львівщині освятив єпископ Перемишльський Францішек Барда; |
| 2013 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив територію під будівництво другої частини комплексу резиденції єпископа, Курії та парафіяльного будинку у Харкові; |
| 2021 | - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив нові вітражі Ісуса Доброго Пастиря, Пресвятої Діви Марії, св. Йосифа, бл. Целестина, св. Йоана Павла II та св. Фаустини в костелі Божого Милосердя у Львові-Рясному; |
У 1457р. король Казимир Ягеллончик при цьому чи наступному дерев'яному храмі в Самборі затвердив фундацію вівтарії Матері Божої і свв. Андрія і Бернардина, інкорпорувавши до неї костел в Котковичах (нині - Чуква). 1467 року священник о. Юрій, син самбірського міщанина Яна Гірсбергіра, пожертвував свій маєток на заснування вівтарії св. Катерини, що було реалізовано міською владою 1478 року. Проте 1498 року самбірський костел знищили татари.
Спорудження мурованого храму в Самборі на місці спаленої святині розпочали за проектом Йосифа Тарновчика 1530 року, проте йшло воно досить повільно. Будівельні роботи стали інтенсивнішими у 70-х роках завдяки зусиллям настоятеля о. Андрія Баргеля та самбірського старости Станіслава Гербурта і були тоді, в основному, завершені. Зокрема, у 1573-1574рр. вимуровали склепіння костелу та 1577 року накрили його дахом. Після оздоблення та оснащення храм консекрував під титулом Усікновення св. Йоана Хрестителя архієпископ Ян Соліковський (це могло відбутись у 1583-1603 роках його урядування, ймовірно, у 90-х роках).
У 1602 році Анна Уханська (з Гербуртів) фундувала в костелі у Самборі вівтарію св. Анни, а 1623 року селянин Яків Бжик з Угерців (Заплатинських), які нині є Нагірним, пожертвував весь свій маєток на вівтарію Зображення з хреста Господа Ісуса. У 1627р. було відновлено занепалу вівтарію св. Катерини. У 30-х роках самбірська святиня мала настільки багате спорядження, що її навіть порівнювали із Перемишльською катедрою. Проте пожежа 1637 року його знищила разом із склепінням і дахом (уціліла лише захристія, яку захистили від вогню залізні двері).
Відновлення храму в Самборі розпочалось 1640 року завдяки зусиллям настоятеля о. Стефана Сецінського та пожертвам міщан. Головним в костелі став вівтар, перенесений з каплиці св. Варвари у розташованій поблизу Дубрівці. Далі встановили бічні вівтарі, один з яких 1647 року фундував єпископ Перемишльський Павло Пясецький. Після завершення відновлювальних робіт 1664 року костел консекрував єпископ Перемишльський Станіслав Сарновський під титулом Матері Божої та Усікновення св. Йоана Хрестителя. Парафія перейшла під опіку отців-місіонерів (лазаристів) 1685 року і спочатку обслуговувалась ними без єпископської згоди, яку вони отримали аж у 40-х роках XVIIIст. А після ліквідації згромадження у 1778р. вони продовжували тут служіння як світські священники до 1786 року, коли парафію перейняло дієцезіальне духовенство.
У першій половині XVIIIст. храм у Самборі знову міг похвалитись вельми значним спорядженням. Зокрема, 1743 року занотовано існування аж 13 вітарів: Усікновення Голови св. Йоана Хрестителя, св. Катерини, Матері Божої Скорботної, св. Архангела Михаїла, Матері Божої Святого Скапулярію, св. Йосифа, св. Реліквій, Матері Божої Великої, св. Лаврентія, Святого Хреста, Матері Божої Літератів, св. Станіслава єп. і св. Варвари. Серед численних ікон виділявся чудотворний образ св. Варвари із дубрівської каплиці. Вежа святині містила чотири дзвони. Після пожежі 1846 року, яка частково пошкодила костел, відбулось чергове його оновлення завдяки зусиллям о. Яна Єдлінського. У 1864-1865рр. у храмі служив о. Йосиф Пельчар, майбутній єпископ, святий.
У 80-х - 90-х роках зусиллями настоятеля о. Яна Дорнвальда костел у Самборі грунтовно ремтаврували як ззовні, так і всередині. При цьому було замінено новими частину бічних вівтарів, реконструйовано та оновлено головний вівтар, придбано новий орган (львівської фірми Яна Слівінського) тощо. Чергове грунтовне відновлення зовнішнього та внутрішнього вигляду храму відбулось у 1921-1930 роках за настоятеля о. Войтеха Шафранського, у 1935-1936 роках розписали інтер'єр пресбітерія. Наприкінці 30-х років парафію, чисельністю понад 14 тисяч осіб у місті та ще кількох сусідніх селах, обслуговував о. Михайло Зяйка, який замінив о. Шафранського після його смерті 1931 року. Парафія мала каплиці у Нойдорфі (нині - Задністря), Радловичах (нині - Ралівка), на старому цвинтарі Спауських та новому св. Лазаря (раніше була також у Бісковичах).
У 1948р. частину костельного майна самбірського храму вивезли до Польщі. Після того, як 1952 року радянська влада арештувала о. Зяйку, святинею два роки опікувались оо.-редемтористи із Мостиськ. У 1958-1962рр. костел не мав душпастиря, проте залишався чинним. У 1990-2000 роках біля нього збудували парафіяльний будинок, а у 2001-2002рр. святиню було відновлено. 18 травня 2007 року єпископ Мар'ян Бучек освятив пам'ятник Йоану Павлу ІІ перед костелом. У храмі збереглось майже все його колишнє оснащення, у тому числі орган 1889 року.
Парафію обслуговують оо.-воскресінці (згромадження Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа), працюють черниці згромадження Сестер Францисканок Родини Марії.
Самбір раніше мав окрім вже згаданих цвинтарних каплиць костели єзуїтсько-бернардинський Успіння Пресвятої Діви Марії / св. Станіслава Костки, бернардинський Успіння Пресвятої Діви Марії та інші святині.
Головна сторінка