NIŻANKOWICE. Kościół p.w. Trójcy Przenajświętszej (1448 - 1451). Sanktuarium Matki Boskiej Opatrzności (2007). Lwowski obw., Samborski r-n

82011 Нижанковичі,
вул. Костюшки, 17,
f.b.: 1847820292137724

Поселення Нижанковичі відоме з ХІІ століття як Загуменки та з 70-х років XIVст. як Краснопіль. 1431 року тут було засноване місто на польському праві, яке 1448 року перевели на магдебурзьке. У 1785р. в Нижанковичах проживало 590 греко- і 361 римо-католиків та 50 євреїв. 1793 року підтверджено права вільного королівського міста. У 1880р. Нижанковичі мали 1752 мешканців, у тому числі 642 греко- і 467 римо-католиків, а 1921 року - 1865 осіб. У 1934р. втратили міське право, а з 1940 року є селищем міського типу, яке у 1945-1959рр. було центром району. Нижанковичі належали до Старосамбірського району, а від 2020 року - до Самбірського. Нині чесельність мешканців - понад 1800 осіб.

У 1448-1451 роках у Нижанковичах заснували парафію та спорудили первинний мурований костел коштом польського короля (Казимира IV), який до 23 липня 1511 року був патроном храму (на прохання єпископа Перемишльського Матея Джевіцького патронат передали колегії вікаріїв Перемишльської катедри). 1524 року святиню знищили татари. У 1540 році костел було відбудовано та освячено під титулом Пресвятої Трійці, Непорочного Зачаття П.Д.М., свв. Мартина, Миколая і Варвари та 11 Тисячі Дівиць.

У 1624 році святиню знову знищили татари, проте її відновили коштом парафіян. Ймовірно, що таке руйнування та відбудова храму протягом XVII століття було неодноразовим. Станом на 1646 рік костел мав три вівтарі - головний Пресвятої Трійці та бічні Матері Божої Святого Розарію і св. Анни, а також дерев'яну дзвіницю з трьома дзвонами. 1729 року завершили ремонт святині, що тривав від початку століття. Храм отримав аж шість вівтарів - окрім головного Пресвятої Трійці бічні св. Йосифа, Матері Божої (1715р.), св. Анни (1720р.), св. Антонія Падуанського та св. Михаїла Архангела (1730р.). 17 вересня 1730 року відновлений костел консекрував єпископ Андрій Пруський.

Суттєві ремонтно-будівельні роботи в святині відбулись на початку ХХ століття, зокрема, старий передсінок замінили новим, дерев'яну дзвіницю - мурованою, старий головний вівтар - новим, а три старі бічні вівтарі взагалі розібрали. У 1914-1915рр. костел зазнав ушкоджень під час артелерійського обстрілу та був пограбований російськими казаками, які облаштували у ньому стайню. Проте в 20-х роках храм відновили. Варто зауважити, що 1927 року нарешті ліквідували адміністрування парафії перемишльськими катедральними вікаріями, що перешкоджало її діяльності. Відтоді її обслуговували настоятелі, першим з яких став о. Михайло Поправський. Саме завдяки його зусиллям 1932 року було повністю відновлено інтер'єр святині, а 1933 року проведено її генеральний ремонт.

У 30-х роках чисельність парафії становила майже дві тисячі вірних, що проживали також ще у понад двох десятках сусідніх сіл. Парафія мала в Германовичах (нині належать Польщі) філіальну каплицю св. Франциска Ксаверія 1920 року, яку 1937 року замінив філіальний П.Д.М. Королеви Польщі. У вересні 1946 року останній настоятель о. Станіслав Косцінський разом із частиною костельного майна виїхав до Польщі. Зачинену нижанківську святиню радянська влада спочатку використовувала як зерносховище, а від 60-х років - в якості спортивного залу місцевої школи. Повернули її у травні 1989 року у знищеному та засміченому стані. 19 жовтня 1991 року єпископ Рафал Керницький OFM Conv освятив частково впорядкований костел, ремонт якого пізніше тривав протягом 1992-1994 років. 1 травня 2007 року храм було проголошено санктуарієм Матері Божої Провидіння. Парафію обслуговують дієцезіальні священники.