НОВЕ МІСТО. Костел св. Мартина (1512 - 1639). Львівська обл., Самбірський р-н

82022 Нове Місто,
вул. Руська, 9,
+380 (3238) 351-91

Вперше Нове Місто згадується у документі Галицького князя Льва Даниловича у 1301 році. Король Казимир Великий населив його переселенцями-німцями. 1463 року поселення отримало магдебурзьке право. 1800 року мало 916 мешканців, з яких 550 були римо- і 87 греко-католиками, а нині є селом із населенням майже дев'ять сотень осіб. Входило до Старосамбірського району, а від 2020 року - до Самбірського.

Парафію у Новому Місті заснували та перший дерев'яний костел збудували, ймовірно, у ІІ половині XIV століття (принаймні, 1419 року місцева парафіальна школа згадується як одна із найдавніших на перемишльських землях). 1433 року згадується також дерев'яна дзвіниця, а місцеві душпастирі відомі у наступних роках: 1471р. - о. Юрій, 1478р. - о. Станіслав Карницький, 1480р. - о. Михайло, 1490-1494рр. - о. Ян, 1493-1496рр. - о. Мартин Вайс. У 1498 році татари та волохи знищили місто разом із храмом.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: грудень, 04
1902 - освячено новоспоруджений костел cв. Варвари у Бориславі на Львівщині;
2009 - архієпископ Мечислав Мокшицький відправив першу Месу у частково спорудженому костелі cв. Варвари у Бориславі на Львівщині;
2016 - єпископ Ян Пурвінський впровадив мощі бл. Владислава Буковинського до костелу cв. Варвари у Бердичеві на Житомирщині;
Наступна дата: грудень, 05
1718 - о. Станіслав Гозій, майбутній ординарій Кам'янець-Подільський, призначений єпископом-помічником у Перемишлі;
1897 - в костелі св. Катерини в Санкт-Петербурзі висвячений на єпископа о. Кароль Недзялковський, майбутній ординарій Луцько-Житомирський;
1991 - новозбудований костел Матері Божої Фатімської у Політанках на Вінничинеі консекрував єпископ Ян Ольшанський;
2009 - єпископ Віталій Скомаровський освятив новооблаштовану каплицю св. Миколая у Зеремлі на Житомирщині;

У 1512 році розпочалось будівництво сучасної мурованої святині (ймовірно, коштом Гербуртів), яке, в основному, завершили через кілька років, проте оздоблення та оснащення святині тривало ще довго. 21 квітня 1639 року храм та вівтарі освятив єпископ Баківський Ян Замойський. На той час костел мав головний вівтар 1602 року (фундація настоятеля о. Якова Мрочека) та бічні св. Анни, що постав не пізніше 1606 року, і св. Станіслава, виготовлений 1617 року коштом чотирьох міщан. Потім було добудовано каплицю Доброницьких. У 1648 році святиня зазнала незначних ушкоджень від козаків Богдана Хмельницького.

Храм у Новому Місті відновили досить швидко, а також придбали нові бічні вівтарі св. Станіслава, св. Антонія Падуанського, св. Ядвіги, Святого Хреста і Матері Божої Святого Розарію. Збудували теж дерев'яну дзвіницю та відновили каплицю Доброницьких, яку було присвячено св. Яну Непомуцькому. І 1753 року єпископ Вацлав Сераковський під час візитації парафії консекрував оновлений храм. У 90-х роках XVIII століття святиню відремонтували завдяки зусиллям та коштам настоятеля о. Йосифа Лісовського, а не пізніше 1815 року дерев'яну дзвіницю замінили мурованою.

Чергова грунтовна реставрація костелу відбулась у 1874-1884 та 1889-1890 роках. Наприкінці 30-х років ХХ століття парафія нараховувала понад 2200 вірян, що проживали також у майже десяти сусідніх селах, та мала філіальну каплицю у Грабівниці. Принаймні, від 2019 року її обслуговував настоятель о. Йосиф Будовський, а від 1937 року аж до 1990 року тут працював спочатку вікарієм, а потім і настоятелем о. Ян Шетеля, завдяки якому святиню не зачинили у радянські часи. У храмі є орган другої половини ХІХ століття.

Джерело фотознімка: m-a-d-m-a-x.livejournal.com

Парафію обслуговують дієцезіальні священники.

ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.