HAŁYĆKE (Lackie, Czerwone). Kościół p.w. Matki Bożej Neustającej Pomocy (2020). Lwowski obw., Złoczowski r-n

80733 Галицьке

Село Галицьке, яке до 2024 року називалось Червоним, а до 1946 року - Ляцьким, ділилось на два поселення - Велике Ляцьке і Мале Ляцьке. Уперше документально згадується 14 жовтня 1370 року. 1880 року у Ляцькому Великому проживало 848 мешканців, а у Малому - 736, на початку 1939 року - 1210 (Ляцьке Велике) і 830 (Мале). Переважна більшість населення була українцями. Нині село нараховує понад 1700 осіб.

Католики латинського обряду у Великому та Малому Ляцькому спочатку належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Гологорах. У схематизмах Львівської архідієцезії, починаючи від 1862 року, у Малому Ляцькому подаються дві каплиці, одна з яких містилась у палаці, а другою була споруджена на початку 20-х років ХІХст. на високій горі поряд із селом усипальниця місцевих власників Стшембошів. В них звершували нерегулярні богослужіння.

Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: lipiec, 13
1930	- єпископ Адольф Шельонжек освятив наріжний камінь мурованого храму у Клесові на Рівненщині;
2002	- інгрес до Одеського кафедрального собору Успіння Пресвятої Діви Марії єпископа Броніслава Бернацького;
2008	- єпископ Ян Пурвінський освятив пристосовану каплицю у Гулянці на Житомирщині;
Następna data: lipiec, 14
1912	- висвячений на священника в костелі cвв. Апп. Петра і Павла у Перемишлянах на Львівщині єпископом Владиславом Бандурським майбутній Львівський архієпископ-митрополит Євгеній Базяк;
2011	- архієпископ Мечислав Мокшицький передав костелу Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Більшівцях на Івано-Франківщині мощі бл. Йоана Павла ІІ, а також освятив присвячений йому вівтар;

В середині ХІХст. у Малому Ляцькому було приблизно 240 вірян, а у Великому - удвічі менше, наприкінці ж цього століття Мале Ляцьке мало 300 вірних, а Велике - 190. З 90-х років у Малому Ляцькому працювали черниці згромадження Сестер Божественного Провидіння, яким місцева власниця Зузанна Стшембош подарувала палац (після своєї смерті). Монахині облаштували у ньому виховний заклад для дівчат. У 1899 році сестри добудували до нього каплицю, якою опікувався окремий капелан. У 10-х - 30-х роках ХХст. ним був о.-емерит Антоній Брейтер. Схоже, що саме його, як старенького священника, радянська влада залишила 1944 року у маленькому будиночку, а колишній чернечий заклад перетворила на тюрму. Нині у ньому міститься професійний агротехнічний коледж.

У 1935 року Мале та Велике Ляцьке перейшли до новоствореної парафії св. Архангела Михаїла у Княжому. Після падіння комуністичного режиму римо-католики Червоного тривалий час збирались на Служби Божі у подарованому парафіянкою приватному будинку поки не збудували власний мурований храм, який 19 грудня 2020 року освятив архієпископ Мечислав Мокшицький за участю єпископа Едуарда Кави. Греко-католики і православні зберегли та повернули до костелу головний вівтар та ікону Пресвятої Діви Марії Неустанної Допомоги.

Червоне (нині - Галицьке) обслуговували дієцезіальні священники з парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Золочеві, а від 2021 року місцевими вірними та костелом опікуються золочівські оо.-піари.