 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
80725 Куровичі
Село Куровичі, яке у XIV столітті називалось Млиновичі, 25 серпня 1400 року згадується в документі львівського архієпископа Якова Стрепи, є також згадка 1443 року. 1880 року тут проживало 1288 мешканців, у тому числі 472 римо-католиків, нині - понад 1300 мешканців.
Римсько-католицька спільнота Куровичів, принаймні, від 25 серпня 1400 року, коли згаданий вище архіпастир окреслив межі парафії св. Миколая єп. мч. у сусідньому селі Вижняни, належали саме до неї аж до ІІ світової війни. Чисельність католиків латинського обряду перед І світовою війною становила майже сім сотень вірян, а на початку 30-х років - вже понад сім сотень, проте своєї святині вони не мали.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: styczeń, 18 | |
| Na dzień dzisiejszy brak jest informacji o ważnych wydarzeniach w historii świątyń i posługi arcypasterzy | |
| Następna data: styczeń, 20 | |
| 1901 | - рукоположений в архіпастирі у Львівській катедрі кардиналом Яном Пузиною з Кракова о. Йосиф Більчевський, майбутній святий, та урочисто введений до архікатедри; |
| 1951 | - у Пучішці (Хорватія) народився майбутній Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович; |
| 2019 | - оновлений орган в катедрі у Харкові освятив єпископ Станіслав Широкорадюк; |
У 1932-1934 роках вижнянський настоятель о. Ян Пенкальський добивався від Львівської курії погодження планів будівництва у Куровичах філіальної святині, інформуючи церковну владу станом справ із нагромадженням будівельних матеріалів на спеціально виділеній гміною для храму земельній ділянці. 20 серпня 1934 року було затверджено проект костелу авторства інженера Стефана Богдановича, а 2 вересня 1934 року - освячено наріжний камінь майбутньої святині та розпочато будівельні роботи коштом місцевого власника Альфреда Потоцького, який пожертвував для храму цеглу та деревину, і вірних села. Здійснювали їх будівничі Веселовський із Берездівців (поклав фундамент та вимурував стіни висотою на 2-3 метри), а після його смерті - Менартович із Перемишлян.
Протягом наступних років о. Пенкальський (разом із комітетом будівництва святині) неодноразово звертався до Львівської курії з проханнями про додаткове фінансування костелу в Куровичах, детально повідомляючи про хід його спорудження. 31 липня 1938 року єпископ-помічник Львівський Євгеній Базяк урочисто освятив новозбудований храм під титулом св. Мартина. 11 вересня цього ж року було освячено два нових дзвони. Святиня мала два дерев'яні вівтарі (головний із образом Поклоніння св. Франциска Дитяткові та бічний із скульптуркою Пресвятого Серця Ісуса), які у ній збереглись і містяться досі. Богослужіння спочатку відбувались двічі на місяць, а з весни 1939 року - кожну неділю.
У березні 1946 року останній душпастир у Куровичах о. Андрій Громадзький виїхав зі села до Польщі, забравши зі собою частину костельного майна. Зачинений храм радянська влада використовувала як зерносховище, повернули його вірянам 1990 року. 8 серпня цього ж року костел освятили під титулом cв. Антонія.
Куровичі обслуговують оо.-салезіани (towarzystwo św. Franciszka Salezego) з парафії св. Миколая у Бібрці.
