Поморяни виникли в середині XIVст., а вперше у документі згадуються 1391 року, є також письмові згадки у 1437 і 1446 роках. У 1456р. отримали міські права,
підтверджені 1504 року. У 60-х роках XVIст. поруч зі старим містом заснували нове, яке 1564 року теж отримало магдебурзьке право. 1880 року у містечку проживало 4605 мешканців, у тому числі
2931 українців, 1381 поляків і 286 німців, у 1913р. - 4500, з яких 2950 були українцями, а 850 - поляками, нині селище має понад 1200 осіб. У 1940-1941 і 1944-1959 роках було райцентром.
Цвинтар у Поморянах спочатку був біля парафіяльного костелу Пресвятої Трійці, проте Прушинські, які володіли містечком
у 1789-1876 роках, заснували нове парафіяльне кладовище, яке нині вважається старим, а всередині не пізніше 70-х років збудували родинну муровану каплицю-усипальницю.
Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів
Вперше у схематизмах Львівської архідієцезії цвинтарна каплиця-усипальниця Прушинських у Поморянах згадується як громадська 1886 року. У ній лише іноді проводили
богослужіння, від 1891 року - регулярно один раз на рік, а потім - знову лише час від часу. Схоже, що останній раз у схематизмах парафіяльна цвинтарна каплиця Прушинських
зазначена 1914 року, а після І світової війни вже не подається, хоча в ній було поховано поморянського настоятеля (від 1897 року) о. Франциска Ацта, який помер 1926 року.
Окрім о. Арцта у цвинтарній каплиці-усипальниці Прушинських в Поморянах знайшли вічний спочинок члени цієї родини Йосиф, Еразм та його дочка і син. Каплиця містить
кам'яний вівтар із скульптуркою Матері Божої Непорочної. Нині святинею продовжують опікуватись місцеві католики. Варто уваги те, що польські та українські надгробки на
цьому цвинтарі за фінансової підтримки польських державних органів та логістичного забезпечення українських органів місцевого самоврядування регулярно відновлюють
польські та українські волонтери товариства «Маґурич».
Головна сторінка