80760 Поморяни,
f.b.: kostel.pomorani
Поморяни виникли в середині XIVст., а вперше у документі згадуються 1391 року, є також письмові згадки у 1437 і 1446 роках. У 1456р. отримали міські права, підтверджені 1504 року. У 60-х роках XVIст. поруч зі старим містом заснували нове, яке 1564 року теж отримало магдебурзьке право. 1880 року у містечку проживало 4605 мешканців, у тому числі 2931 українців, 1381 поляків і 286 німців, у 1913р. - 4500, з яких 2950 були українцями, а 850 - поляками, нині селище має понад 1200 осіб. У 1940-1941 і 1944-1959 роках було райцентром.
У 1483 році вперше згадується місцева парафія та душпастир Яків, а костел, ймовірно, дерев'яний мав би бути спорудженим ще раніше. Проте наприкінці XVIст. цей чи черговий храм перетворив на кальвіністський дім молитви місцевий власник Ян Сенінський, який перейшов в протестантизм. Невдовзі цю святиню знищили нападники разом із усім містечком. Храм як місце зібрання протестантів відбудував Христофор Сенінський, син Яна. А парафію відновив 1633 року наступний власник Поморян Яків Собеський, батько майбутнього короля Польщі.
Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
---|---|
Поточна дата: липень, 14 | |
1912 | - висвячений на священника в костелі cвв. Апп. Петра і Павла у Перемишлянах на Львівщині єпископом Владиславом Бандурським майбутній Львівський архієпископ-митрополит Євгеній Базяк; |
2011 | - архієпископ Мечислав Мокшицький передав костелу Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Більшівцях на Івано-Франківщині мощі бл. Йоана Павла ІІ, а також освятив присвячений йому вівтар; |
Наступна дата: липень, 15 | |
1464 | - архієпископ Григорій Саноцький консекрував костел у Підкамені на Львівщині під титулом Пресвятої Діви Марії, Святого Хреста, свв. Апп. Петра і Павла і Всіх Святих; |
1826 | - освячено новоспоруджений костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Умані на Черкащині; |
1845 | - освячено земельну ділянку під спорудження костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Сніткові на Вінничині; |
1872 | - отримав священничі свячення у Санкт-Петербурзі майбутній єпископ-ординарій Луцько-Житомирський Болеслав Клопотовський; |
1901 | - інгрес ординарія Луцько-Житомирського єпископа Кароля Недзялковського до Житомирської катедри; |
1906 | - о.-канонік Юзеф Пяскевич освятив новозбудований костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Ворохті на Івано-Франківщині; |
1930 | - єпископи Франциск Лісовський та греко-католицький Никита Будка у відновленому костелі Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Більшівцях на Івано-Франківщині очолили урочистість внесення ікони Матері Божої Більшівецької; |
2001 | - новоспоруджений храм Матері Божої Святого Скапулярію у Чимбарівці на Хмельниччині консекрував єпископ Ян Ольшанський; |
Собеський виділив значну суму грошей, забезпечених маєтностями в Поморянах, Розгадові та прилеглих місцевостях, на утримання настоятеля-препозита, вікарія та ще трьох обслуговуючих поморянський костел осіб. А колишній протестантський храм, 'осквернений помилками і богохульствами єретиків', освятили під титулом Божого Тіла, Пресвятої Діви Марії і Всіх Святих. У 1639 році фундатор збільшив фінансово-матеріальне забезпечення парафії. Але на початку 70-х років XVIIст. ця святиня була знищена під час турецько-татарського нападу.
У 1674 році новий власник Поморян король Ян Собеський збудував черговий дерев'яний костел навпроти замку на іншій земельній ділянці, що належала міщанці Гузісі, а на місці колишньої святині поставили хрест та оселили костельних. Цей храм вже отримав титул Пресвятої Трійці. У 1691 році за наказом Яна ІІІ поморянський настоятель о. Ян Станіславович розпочав підготовку до спорудження мурованого костелу і навіть заклав фундамент, проте після смерті короля 1696 року довелось розпродати нагромаджені будматеріали. 1716 року дерев'яний храм мав три вівтарі, один з бічних був присвячений Пресвятій Діві Марії.
У 1748 році поморянський настоятель о. Миколай Гумніцький коштом своїм та зібраним з парафіян заклав фундамент мурованої святині і впродовж десяти років завдяки, в першу чергу, пожертві місцевих власників Радзивілів вибудував костел до висоти вікон. Проте після його смерті 1758 року спорудження храму зупинилось на півстоліття. Ймовірно, що у ті часи дерев'яна святиня вже не існувала, оскільки тимчасову каплицю було облаштовано в захристії недобудованого костелу. У 1807-1808рр. настоятелю о. Томашу Левандовському вдалось домурувати святиню та накрити її дахом, а завершив її спорудження у 1812-1816рр. настоятель о. Ян Лісінський завдяки фінансовій допомозі власника Поморян Йосифа Прушинського за участю архітектора Ігнатія Апріля. 29 листопада 1819 року храм освятили.
Станом на 1821 рік костел у Поморянах мав головний вівтар з образом Пресвятої Трійці і шістьма скульптурками та два бічних з образами Благовіщення і св. Йосифа. У 1839 році у храмі відбулись незначні ремонтні роботи, після чого 1841 року його консекрував архієпископ Львівський Франциск Піштек. 1854 року пожежа пошкодила святиню та знищила більшість її спорядження, проте невдовзі її відновили з пожертв Йосифа Баліцького та Йосифа Прушинського. Тоді та впродовж наступних років придбали також нове оснащення, у тому числі головний вівтар з новим образом Пресвятої Трійці, виконаним Томашем Тировичем. 1867 року ще велись якісь роботи з облаштування бічних вівтарів в каплицях св. Йосифа та Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.
У 70-х - 80-х роках ХІХст. костел у Поморянах та його оснащення суттєво не змінились, за винятком встановлення органу 1882 року. У той час парафія нараховувала від двох до двох з половиною тисяч вірян у двох десятках населених пунктів та вже мала цвинтарну каплицю Прушинських. Від 1897 року її обслуговував настоятель о. Франциск Ацт, який помер 1926 року та був похований у цій каплиці. Наприкінці міжвоєнного періоду нею опікувався настоятель о. Станіслав Костуловський, який 1926 року замінив о. Ацта. Тоді до парафії належали каплиці у Жабині та Пліхові, будувалась також в Годові, а раніше були також у Рикові (нині - Поляни) і Шпиколосах.
У період з 50-х років ХХ століття по 1990 рік костел було закрито. Нині храм відновлено, в ньому є орган, але не власний 80-х років ХІХ століття, а привезений колись із Закарпаття (ймовірно, міжвоєнного періоду).
Парафію обслуговують дієцезіальні священники.