|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
80735 Словіта
Перша письмова згадка про Словіту датується 1442 роком, є також згадка у документах 1472 і 1485 років. 1870 року село мало 1174 мешканців, 1180 року - 1440, з яких 255 були римо-католиками, 1921 року - 1990, у тому числі 1395 українців і 497 поляків, 1931 року - 2063, а нині - понад дев'ять сотень осіб. Входило до Золочівського району, а від 2020 року - до Львівського.
Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Святого Духа у Глинянах. 1903 року, коли їх чисельність (разом із вірянами присілка Вікторівка) майже досягла чотирьох сотень, у Словіті коштом її власника Владислава Завідовського-Вейсмана було збудовано філіальну невелику (на 200 осіб) муровану каплицю, в якій двічі на місяць глинянські душпастирі проводили богослужіння.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: липень, 18 | |
| 1783 | - о. Каетан Кіцький номінований єпископ-помічником Львівським; |
| 1928 | - о. Франциск Лісовський призначений єпископом-помічником Львівським; |
| 2010 | - єпископ Маркіян Трофим'як на місці колишнього костелу Воздвиження Святого Хреста у Вирці на Рівненщині освятив встановлений там завдяки родині Горошкевичів хрест з відповідним надписом; |
| 2020 | - кардинал Конрад Краєвський за участю архієпископа Мечислава Мокшицького та єпископів Едварда Кави і Мар'яна Бучека освятив костел св. Йоана Павла ІІ у Сокільниках під Львовом та наріжний камінь майбутнього храму Христа Царя Всесвіту у Львові-Пасіках; |
| Наступна дата: липень, 19 | |
| 1768 | - храм Успіння Пресвятої Діви Марії у Раденичах на Львівщині консекрував єпископ І. Крижановський; |
| 1811 | - єпископ Каспер Цецішовський освятив головний вівтар костелу св. Михаїла і Навернення св. Павла у Луцьку; |
| 1925 | - освячено наріжний камінь костелу св. Франциска Асизького у Львові на Замарстинові; |
| 1936 | - освячено земельну ділянку під будівництво костелу Успіння Пресвятої Діви Марії у Комарниках на Львівщині; |
| 1998 | - єпископ Ян Пурвінський в костелі Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Бердичеві на Житомирщині
коронував ікону Матері Божої папськими коронами; - у литовському місті Гаргждай отримав священничі свячення з рук єпископа Тельшяйського Антанаса Вайчюса майбутній Апостолький нунцій в Україні архієпископ Вісвалдас Кулбокас; |
| 2014 | - відремонтований храм Воздвиження Святого Хреста у Чернівцях до 200-річчя освячення було проголошено малою базилікою; |
| 2015 | - єпископ Ян Пурвінський на площі перед костелом Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Бердичеві на Житомирщині освятив пам’ятник св. Йоану Павлу ІІ; |
Від 1924 року римо-католики Словіти добивались створення у селі окремого душпастирського осередку, проте лише 1936 року їх зусилля увінчались заснуванням місцевої парафії, обслуговувати яку став перший і останній її настоятель о. Зигмунт Шельонжек. Спочатку намагались розширити вже існуючу каплицю, щоб вона могла вмістити більше вірних, проте зробити це не вдалось, тому весною цього ж, 1936 року приступили до спорудження нового мурованого храму за проектом львівського архітектора Лаврентія Дайчака. 7 червня цього року було освячено наріжний камінь майбутнього костелу, а на Різдво у ще не викінченій, але, в основному, вже збудованій святині відправили перше богослужіння.
Завершення робіт у словітському храмі, в очевидь, через брак коштів відбулось не наступного, а 1938 року, причому о. Шельонжеку довелось просити на це гроші у Львівській курії. Наприкінці 30-х років парафія у Словіті нараховувала 1200 вірян та охоплювала ще три колишні глинянські села та Митулин із філіальним костелом Пресвятого Серця Господа Ісуса, виділений із парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Гологорах.
О. Шельонжек 10 травня 1945 року виїхав із Словіти до Польщі, забравши зі собою найцінніше із досить бідного костельного інвентаря. Зачинену святиню радянська влада приблизно у 1950-1990 роках використовувала як складське приміщення (зерна, а потім - хімдобрив і технічного приладдя), пізніше вона пустувала, а через деякий час її в остаточному підсумку після гострого конфлікту вірян різних конфесій отримала спільнота Української Автокефальної Православної Церкви. І нині суттєво перебудований ними колишній костел є храмом свв. Апп. Петра і Павла Православної Церкви України.
Головна сторінка