|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
80735 Словіта
Перша письмова згадка про Словіту датується 1442 роком, є також згадка у документах 1472 і 1485 років. 1870 року село мало 1174 мешканців, 1180 року - 1440, з яких 255 були римо-католиками, 1921 року - 1990, у тому числі 1395 українців і 497 поляків, 1931 року - 2063, а нині - понад дев'ять сотень осіб. Входило до Золочівського району, а від 2020 року - до Львівського.
Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Святого Духа у Глинянах. 1903 року, коли їх чисельність (разом із вірянами присілка Вікторівка) майже досягла чотирьох сотень, у Словіті коштом її власника Владислава Завідовського-Вейсмана було збудовано філіальну невелику (на 200 осіб) муровану каплицю, в якій двічі на місяць глинянські душпастирі проводили богослужіння.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: lipiec, 13 | |
| 1930 | - єпископ Адольф Шельонжек освятив наріжний камінь мурованого храму у Клесові на Рівненщині; |
| 2002 | - інгрес до Одеського кафедрального собору Успіння Пресвятої Діви Марії єпископа Броніслава Бернацького; |
| 2008 | - єпископ Ян Пурвінський освятив пристосовану каплицю у Гулянці на Житомирщині; |
| Następna data: lipiec, 14 | |
| 1912 | - висвячений на священника в костелі cвв. Апп. Петра і Павла у Перемишлянах на Львівщині єпископом Владиславом Бандурським майбутній Львівський архієпископ-митрополит Євгеній Базяк; |
| 2011 | - архієпископ Мечислав Мокшицький передав костелу Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Більшівцях на Івано-Франківщині мощі бл. Йоана Павла ІІ, а також освятив присвячений йому вівтар; |
Від 1924 року римо-католики Словіти добивались створення у селі окремого душпастирського осередку, проте лише 1936 року їх зусилля увінчались заснуванням місцевої парафії, обслуговувати яку став перший і останній її настоятель о. Зигмунт Шельонжек. Спочатку намагались розширити вже існуючу каплицю, щоб вона могла вмістити більше вірних, проте зробити це не вдалось, тому весною цього ж, 1936 року приступили до спорудження нового мурованого храму за проектом львівського архітектора Лаврентія Дайчака. 7 червня цього року було освячено наріжний камінь майбутнього костелу, а на Різдво у ще не викінченій, але, в основному, вже збудованій святині відправили перше богослужіння.
Завершення робіт у словітському храмі, в очевидь, через брак коштів відбулось не наступного, а 1938 року, причому о. Шельонжеку довелось просити на це гроші у Львівській курії. Наприкінці 30-х років парафія у Словіті нараховувала 1200 вірян та охоплювала ще три колишні глинянські села та Митулин із філіальним костелом Пресвятого Серця Господа Ісуса, виділений із парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Гологорах.
О. Шельонжек 10 травня 1945 року виїхав із Словіти до Польщі, забравши зі собою найцінніше із досить бідного костельного інвентаря. Зачинену святиню радянська влада приблизно у 1950-1990 роках використовувала як складське приміщення (зерна, а потім - хімдобрив і технічного приладдя), пізніше вона пустувала, а через деякий час її в остаточному підсумку після гострого конфлікту вірян різних конфесій отримала спільнота Української Автокефальної Православної Церкви. І нині суттєво перебудований ними колишній костел є храмом свв. Апп. Петра і Павла Православної Церкви України.
Strona główna