Вперше у письмових джерелах село згадується 1415 року, є також згадка 24 березня 1438 року. Називалось як Ходорківці, так і Ходорковичі. 1880 року тут проживало 418
мешканців, у тому числі 207 римо- і 200 греко-католиків, нині ж - лише понад дві сотні осіб. Село входило до Жидачівського району, а від 2020 року - до Стрийського.
Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Пресвятої Трійці у Соколівці. За не підтвердженою і, відповідно, не відображеною у схематизмах
Львівської архідієцезії інформацією, від 80-х років ХІХ століття у Ходорківцях служили шаритки із згромадження Сестер Милосердя св. Вікентія де Поля. А від 1891 року схематизми
подають існування в тій частині Соколівки, яку пізніше назвуть Паулінівкою, будинку місіонерів-вікентійців (згромадження Отців Місіонерів св. Вікентія де Поля) із домашньою каплицею.
Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: luty, 13
Na dzień dzisiejszy brak jest informacji o ważnych wydarzeniach w historii świątyń i posługi arcypasterzy
Następna data: luty, 14
2020
- у Харківській катедрі Апостольський нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті висвятив на єпископа о.
Павла Гончарука, номінованого єпископом-ординарієм Харківсько-Запорізьким; відбулась також його інтронізація;
Вочевидь, саме завдяки зусиллям сестер-шариток і місіонерів-вікентійців у Ходорківцях у середині 90-х років ХІХ століття постав мурований філіальний храм. Принаймні, він присутній
у схематизмах, починаючи із 1897 року. Вважається, що 29 вересня 1896 року його освятив о. Йосиф Кєдровський, місіонер-вікентієць із Соколівки, який проживав там разом із співбратом о.
Мельхіором Вдзєнчним. І здійснювались у ньому богослужіння щоденно. У той час чисельність вірян у Ходорківцях перевищила три з половиною сотні. Останній раз місіонери-вікентійці, а саме
згадані вище двоє, подавались у Соколівці в схематизмі 1899 року.
Проте вперше осередок сестер-шариток у Ходорківцях згадується у детальному схематизмі 1925 року. Вони збудували поряд із каплицею свій монастир та будинок виховного дитячого
закладу, яким і стали опікуватись (чи навпаки, саме храм було збудовано минулого століття поруч із вже спорудженими монастирем і охоронкою). Наприкінці 30-х років кількість римо-католиків
у селі становила близько 230 осіб, а богослужіння у храмі проводились двічі на тиждень. У післярадянські часи колишню римсько-католицьку каплицю віддали греко-католикам, які її відремонтували
та частково добудували. Нині вона є греко-католицькою церквою св. Архістратига Михаїла.
Strona główna