СОКОЛІВКА. Колишній костел Пресвятої Трійці (159? - 1600). Львівська обл., Стрийський р-н

81713 Соколівка

Перша письмова згадка про Соколівку, яка до кінця XVI - початку XVII століть називалась також Сенявою, датується 1389 роком. В період від 50-х років XVIст. аж до XIXст. поселення вважалось містечком (1558 року отримало магдебурзьке право). 1880 року тут проживало 610 мешканців, з яких 540 були українцями, 42 - поляками, 26 - німцями, 1939 року - 970, нині ж Соколівка є невеличким селом, в якому проживає менше шести десятків осіб. Село входило до Жидачівського району, а від 2020 року є частиною Стрийського.

Мурований оборонний костел в Сеняві-Соколівці, за інформацією архієпископа Яна Соліковського від 1600 року, було споруджено коштом власників родини Сенявських (Анни і Софії) завдяки зусиллям місцевого душпастиря о. Михайла Монторса у 90-х роках XVI століття (завершення будівництва мало відбутись 1600 року), а парафія фундована 2 березня 1594 року. У 1611 році храм консекрував архієпископ Ян Замойський. У 1648 році його спалили козаки, але костел було відновлено.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: вересень, 26
1757 - єпископа Миколая Дембовського, який помер 17 вересня, призначили митрополитом-архієпископом Львівським, проте це рішення не було оприлюднено;
2009 - костел св. Мартина Турського у Зарічанах на Житомирщині консекрував єпископ Ян Пурвінський;
2015 - новозбудований храм св. Архангела Михаїла у Львові на Сихові освятив архієпископ Мечислав Мокшицький;
2020 - архієпископ Мечислав Мокшицький у Львові на Сихові освятив дзвони костелу св. Архангела Михаїла;
2021 - в Косові на Івано-Франківщині костел Матері Божої Святого Розарію отримав реліквії бл. Марти Вєцкої;
Наступна дата: вересень, 27
1824 - призначено єпископом-помічником Празьким та титулярним єпископом Азоту майбутнього Львівського архієпископа-митрополита Франциска Піштека;
1852 - вмурували наріжний камінь під будівництво костелу Воздвиження Хреста Господнього у Полтаві;
1869 - костел св. Войтеха у Білці Верхній (Шляхетській) на Львівщині реконсекрував архієпископ Франциск Вежхлейський;
1928 - реконсекровано відбудований костел Пресвятого Серця Господа Ісуса в Тамановичах на Львівщині;
1995 - перша Меса в каплиці св. Вікентія де Поля в Харкові-Салтівці;
2002 - інгрес єпископа-ординарія Мукачівського Антала Майнека до Мукачівської катедри;
2003 - кардинал Мар'ян Яворський освятив ділянку під будівництво храму Зіслання Святого Духа у Червонограді на Львівщині;
2008 - Апостольський нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович освятив годинник і куранти на вежі костелу Різдва Пресвятої Діви Марії у Коростишеві на Житомирщині;
2014 - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив відновлений образ Пресвятої Діви Марії з Дитятком у головному вівтарі костелу Успіння Пресвятої Діви Марії у Турці на Львівщині;
2015 - єпископ Ян Пурвінський в костелі св. Яна з Дуклі у Житомирі освятив чотири величезні дзвони, придбані та привезені завдяки фінансовій допомозі з Італії;
2016 - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив у Львові монастир отців-паулістів та каплицю у ньому;
2020 - костел св. Шарбеля у Байківцях на Тернопільщині освятив архієпископ Мечислав Мокшицький за участю єпископів Едварда Кави та Броніслава Бернацького;

Станом на 1741 рік храм в Соколівці мав чотири вівтарі (головний Матері Божої та бічні Пресвятої Трійці, св. Антонія і св. Станіслава). 1761 року костел згадується під титулом Пресвятої Трійці та свв. Станіслава, Анни і Софії, а 1764 року - Пресвятої Трійці та свв. Анни, Ядвіги, Софії, Феліціана і ще двох (при цьому вівтар св. Антонія вже був присвячений св. Миколаю). У 1774 році під час візитації храм повторно консекрував архієпископ Вацлав Сераковський.

Принаймні, від 1811 року святиня в Соколівці мала лише три вівтарі (зник вівтар св. Миколая). Період від середини ХІХ століття до кінця 30-х років ХХ століття став часом занепаду Соколівки, яка втратила статус містечка, та її костелу.

Джерело фотознімка: facebook.com/NGO.ContrForce

Перед ІІ світовою війною храм містив головний вівтар середини XVIIIст. із позолоченим барельєфом Матері Божої Ченстоховської, образом св. Антонія та скульптурками св. Петра і св. Павла, два бічні дерев'яні вівтарі Пресвятої Трійці і св. Йосифа, чотири дзвони та інше спорядження. Від 1935 року місцеву парафію, що охоплювала ще понад десять сусідніх сіл, загальною чисельністю 1200-1300 вірян обслуговував настоятель о. Ян Ясінський. Філіальні святині були у Бертешові, німецькій колонії Мільбах, яку 1936 року перейменували на Млиновичі, у Репехові-Баківцях і Ходорківцях, а також Бринцях-Загірних (до їх виокремлення). До парафії належала південна частина Великих Глібовичів (до 1911-1912 років ).

1 березня 1944р. останній настоятель в Соколівці о. Ясінський переїхав в парафію св. Миколая у Бібрці, а 6 березня 1944р. загін УПА пограбував та спалив костел. У радянські часи храм використовувався як склад мінеральних добрив, а на його території знаходився колгоспний гараж. Святиня опинилась у стані руїни. Проте з 2016 року нею зацікавились громадські організації, члени яких спочатку прибирали та впорядковували частково зруйнований костел, а потім, 15 листопада 2017 року домоглись початку реставраційних робіт, що проводяться коштом Львівської архідієцезії, які, схоже, обмежились заміною напівзруйнованого шатрового даху вежі-дзвіниці.

ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.