MIKOŁAJÓW. Kościół p.w. św. Józefa Oblubeńca Najświętszej Maryi Panny (1891- 1896). Sanktuarium św. Józefa (2021). Mikołajewski obw., Mikołajowski r-n

54001 Миколаїв,
вул. вул. Захисників Миколаєва, 32,
+380 (512) 47-06-36,
www: joseph-mk.org,
f.b.: joseph.org.ua

Південна частина міста (Вітовка) отримала назву від литовського князя Вітовта, який збудував тут 1399 року замок. З кінця XVст. місцеві поселення (Рушеринівка, Рибаче, Кут Хлюща та інші) пов'язані із запорізькими козаками. У 1789р. Вітовку перейменували на Богоявленськ та заклали Миколаїв на півострові при злитті Інгулу і Південного Буга. У 1863р. тут проживало понад 64 тисячі мешканців, 1897 року - 92 тис., 1926 року - майже 105 тис., 1939 року - понад 168 тис., нині - близько 430 тисяч осіб. Із 1937 року Миколаїв є центром області та району. 2022 року присвоєно відзнаку «Місто-герой України»

Вже через 5 років після заснування міста, 20 травня 1794 року відкрили римсько-католицький храм (ймовірно, дім молитви), який був присвячений св. Йосифу, хоча деякі джерела подають титул св. Миколая, сплутавши цю святиню із костелом св. Миколая у Миколаєві на Хмельниччині. Місцева парафія об'єднала вірян різного етнічного походження - французів, італійців, литовців, угорців, іспанців, шведів, естонців, проте найбільшими спільнотами були німецька та польська.

Вважається, що у 1822 році коштом парафіян святиню у Миколаєві було відновлено, проте схематизми Тираспольської дієцезії, у складі якої миколаївські римо-католики перебували від моменту її заснування, 1822 роком датують її спорудження. У 1857-1771 роках парафію обслуговував о. Августин Людкевич, при якому 1868 року переробили покрівлю храму у формі купола. Проте святиня стала надто малою для парафії, що нараховувала у середині 70-х років близько двох тисяч осіб під духовною опікою настоятеля о. Нікодима Черняховича (від 1874 року). До того ж, незадовільним був також технічний стан будівлі.

З 1874 року тривали зусилля парафіян Миколаєва щодо отримання дозволу на будівництво нового костелу, який було отримано 1880 року. Станом на 1890 рік назбирали на храм серед римо-католиків по всій Російській імперії близько 41 тисячі рублів, а через рік почали будівництво неороманської святині з червоної цегли за проектом одеського архітектора польського походження Владислава Домбровського. 28 (15 за юліанським календарем) вересня 1896 року новоспоруджений костел консекрував єпископ Тираспольский Антон Церр. Наприкінці ХІХст. парафію, що, охоплюючи понад два десятки сусідніх сіл та хуторів із каплицями св. Георгія 1879 року у Ларіївці (нині - Михайло-Ларине) та св. Якова Апостола 1898 року в Данилівці, вже нараховувала майже шість тисяч вірян та стала осередком деканату замість Ландау, продовжував обслуговувати о.-декан Черняхович.

О. Черняхович служив у Миколаєві до своєї смерті близько 1923 року. 1917 року чисельність парафії зросла до восьми з половиною тисяч вірних попри те, що з нех виділилилась Данилівка з частиною колишніх миколаївських населених пунктів. Додались також муровані каплиці у Ней-Карлсруе (нині - Шляхове) та св. Матвія Апостола 1912 року у Добрій Криниці. Після утвердження радянської влади костел у Миколаєві остаточно закрили 1936 року, передавши його у розпорядження краєзнавчого музею. ще 1933 року арештували останнього настоятеля о. Кристіана Зиско, священника німецького походження, якого вивезли до Сибіру і там 1934 року розстріляли.

Під час німецької окупації храм у Миколаєві знову запрацював, обслуговували його німецькі військові капелани. Проте з поверненням радянської влади святиню закрили повторно, її перебудували, поділивши на два поверхи та використовували за культурним призначенням. У 80-х роках у Миколаєві відправляли тайно Святі Меси у житлі родині Свідерських священники, які приїзджали сюди з інших міст України, зокрема майбутні єпископи оо. Леон Малий та Станіслав Падевський OFM Cap, о. Владислав Холупяк та греко-католицький священник майбутній єпископ о. Ігор Возьняк з Вінниці. У 1989 році була зареєстрована місцева парафія, якій вірянка Марія Сидоренко передала свій приватний будинок для облаштування у ньому каплиці.

У 1991 році вдалося повернути колишній напівзруйнований костел у Миколаєві, ремонт якого коштом місцевих парафіян затягнувався на довгі роки. 15 лютого 1992 частково впорядкований храм освятив єпископ Ян Ольшанський MIC. 28 березня 2009 року єпископ Броніслав Бернацький освятив орган, виготовлений 1950 року німецькю фірмою Братів Штокман та подарований парафією в Німеччині. На початку XXI століття вірянам повернули частину приміщень у колишньому парафіяльному будинку, де було облаштовано житло для священників та катехитичні кімнати. Нові неоготичні вівтарі виготовив майстер Стефан Адамський зі Львова. 15 вересня 2021 року костел проголошено санктуарієм св. Йосифа.

Парафію обслуговують оо.-христосівці (towarzystwo Chrystusowe dla Polonii Zagranicznej), тут працювали також черниці згромадження Сестер Адорації Крові Христа, які покинули Миколаїв 2002 року через недостатність монаших покликань. Місто має ще один костел - Матері Божої Святого Розарію.