|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
57107 Степове,
вул. Козацька
Колонію заснували у 1809-1811рр. переселенці із Бадена (переважно), Фальца та Ельзаса, надавши їй назву міста Карлсруе, звідки більшсть з них приїхала. Проте місцеве українське населення називало село Калістровим. У 1859р. тут проживало 1077 мешканців, 1896 року - 1274, нині - близько 1800 осіб. У березні 1944 року почалась депортація осіб німецького походження із Карлсруе. Приблизно у той же час Карлсруе перейменували на Степове.
Місцеві католики латинського обряду, що становили переважну більшість населення Карлсруе, спочатку належали до парафії св. Архангела Рафаїла у Ландау (Широколанівці). Перший храм, присвячений св. Домініку, вони почали будувати своїм коштом із вапняка та соломи вже у 1820 році, проте його доводилось розширювати, бо кількість парафіян постійно збільшувалась, а також часто ремонтувати.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: жовтень, 10 | |
| 1717 | - храм у Тинній на Хмельниччині консекрував єпископ Стефан Рупневський під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії i св. Войцеха; |
| 1737 | - інгрес митрополита Львівського архієпископа Миколая Вижицького до Львівської архікатедри; |
| 1775 | - архієпископ Вацлав Сераковський консекрував костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Богородчанах на Івано-Франківщині та освятив головний і бічні вівтарі; |
| 1837 | - єпископ Франциск Мацкевич консекрував костел св. Миколая у Смтричі на Хмнльниччині; |
| 1892 | - єпископ Антоній Церр консекрував костел Пресвятої Трійці у Канделі на Одещині; |
| 1906 | - о. Владислав Бандурський отримав призначення єпископом-помічником Львівським; |
| 1937 | - новоспоруджену каплицю Різдва Пресвятої Діви Марії у Джурині на Тернопільщині освятив о. Ян Дзюбан; |
| 1998 | - єпископ Станіслав Падевський став Львівським єпископом-помічником; - костел-церкву бл. Теодора Ромжі у Нижньому Коропці на Закарпатті консекрували єпископ Антал Майнек та греко-католицький владика Іван Семедій; |
| 1999 | - єпископ Рейгард Леттман з Німеччини освятив орган у Луцькій катедрі; - костел Пресвятої Трійці у Новгородці на Запоріжжі консекрував єпископ Леон Дубравський; |
| 2009 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив фундаменти костелу Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Архангела Михаїла у Мелітополі на Запоріжжі; |
| 2020 | - новозбудований костел Преображення Господнього в Кодимі на Одещині освятив єпископ Станіслав Широкорадюк; - єпископ Станіслав Широкорадюк освятив стації Хресної дороги у костелі св. Станіслава єп. мч. у Балті на Одещині; |
| Наступна дата: жовтень, 11 | |
| 1722 | - єпископ Я. Шанявский консекрував новозбудований костел св. Мартина у Семенівці на Львівщині; |
| 1778 | - єпископ-помічник Луцький Франциск Коморницький консекрував костел св. Йоана Хрестителя у Старокостянтинові на Хмельниччині; |
| 1883 | - освячено новий орган у костелі Різдва св. Йоана Хрестителя в Мостиськах на Львівщині; |
| 1896 | - єпископ Тираспольський Антон Церр консекрував костел св. Франциска Ксаверія у Поріччі ( Раштадті) на Миколаївщині; |
| 1908 | - архієпископ Йосиф Більчевський освятив новозбудований храм у Тернополі під титулом Матері Божої Неустанної Допомоги; |
| 1997 | - частково реставрований костел св. Лаврентія у Жовкві на Львівщині освятив архієпископ М. Яворський; |
| 2008 | - реставрований костел Пресвятого Тіла і Крові Ісуса Христа у Ружині на Житомирщині консекрував єпископ Ян Пурвінський; |
| 2009 | - єпископ Мар'ян Бучек в костелі св. Йосифа у Дніпропетровську освятив пам’ятну дошку про прибуття оо.-капуцинів в Україну, о. Мауро Йєрі освятив пам’ятний дзвін 800-річчя існування францисканців; |
| 2014 | - єпископ Станіслав Широкорадюк за участю архіпастирів Петра Мальчука, Леона Дубравського, Яна Собіло та Мар'яна Бучека реконсекрував відновлений костел св. Йосифа у Дніпропетровську; |
| 2025 | - єпископ Станіслав Широкорадюк консекрував новозбудований та оснащений костел Матері Божої Святого Розарію у Миколаєві; |
У 1861 році в Карлсруе заснували свою парафію, яка у 60-х - 70-х роках, охоплюючи ще два сусідніх села, налічувала під опікою настоятеля о. Михаїла Станкевича до півтори тисячі вірян. Стара святиня розміром 10х6 метрів вже не могла вмістити таку кількість парафіян, тому 1864 року вирішили споруджувати новий мурований храм. Проте достатньо коштів для цього вдалось назбирати серед вірних лише на початку 80-х років. Будівництво нового мурованого із міцного ракушняка в неоготочному стилі костелу за проектом архітектора Віктора Корфа розпочали 1881 року. Спорудження двічі довелось зупиняти у зв'язку із заміною виконавців робіт, завершилось воно, в основному, 1885 року. Новозбудований храм освятив миколаївський декан і настоятель парафії св. Йосифа в Миколаєві о. Нікодим Черняхович.
Після достатнього оснащення костел в Карлсруе консекрував під титулом cвв. Апп. Петра і Павла 16 жовтня (4 жовтня за юліанським календарем) 1887 року єпископ Тираспольський Антон Церр. Храм отримав головний вівтар (cвв. Апп. Петра і Павла), виготовлений за проектом одеського архітектора Владислава Домбровського, та два бічні св. Йосифа і Пресвятої Діви Марії Святого Розарію, орган 1897 року фірми Штайнмайєра, а також інше багате спорядження. Костел був 43 метри довжиною, 20 метрів шириною та 23 метри висотою, а дзвіниця сягала 45 метрів. 1902 року замовили фірмі «Нойхойзер Йєле і К» нові вікна з вітражами. У 1909р. інтер'єр святині розписав художник з Інсбрука Рафаель Талер.
Схематизми Тираспольської дієцезії, принаймні, у 1899-1903 роках подають настоятеля парафії в Карлсруе о. Якова Шерра та приблизно 1700-1500 вірян у ній. У 1912-1914 роках майже дві тисячі вірних обслуговував адміністратор о. Йоан Бак. Парафія отримала муровані каплиці - цвинтарну св. Михаїла Архангела в Карлсруе, збудовану коштом М. Шардта, та св. Антонія Падуанського в сусідній Антонівці. Після о. Бака тут служили о. Шерр (знову) та о. Михаїл Гільфер. Останнім настоятелем від 1922 року був о. Йоган Таубергер, який 1934 року комуністичним режимом був арештований та засуджений 1935 року на 10 років концтаборів.
У 1934 році радянська влада зруйнувала вежі та дзвіницю костелу в Карлсруе, а 1935 року знищила парафіяльне кладовище разом із каплицею (мармурові могильні плити використали для будівництва палацу культури в Ландау). Вежі та дзвіницю відновили у період німецької окупації, проте під час наступу радянські війська їх зруйнували знову. Після ІІ світової війни храм використовувався як колгоспні зерносховище та склад техніки.
У пострадянські часи в Карлсруе-Степовому частково зруйновані споруди колишніх римсько-католицького храму та парафіяльного будинку, який у радянський період використовувався як початкова школа, сільський клуб та магазин, віддали православним Московського патріархату, проте, обладнавши церкву св. Дмитрія в плебанії, вони досі навіть не починали реставрацію костелу. Одному із найкращих пам'ятників німецької сакральної архітектури на Півдні України загрожує поступове знищення.
Головна сторінка