|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
57107 Степове,
вул. Козацька
Колонію заснували у 1809-1811рр. переселенці із Бадена (переважно), Фальца та Ельзаса, надавши їй назву міста Карлсруе, звідки більшсть з них приїхала. Проте місцеве українське населення називало село Калістровим. У 1859р. тут проживало 1077 мешканців, 1896 року - 1274, нині - близько 1800 осіб. У березні 1944 року почалась депортація осіб німецького походження із Карлсруе. Приблизно у той же час Карлсруе перейменували на Степове.
Місцеві католики латинського обряду, що становили переважну більшість населення Карлсруе, спочатку належали до парафії св. Архангела Рафаїла у Ландау (Широколанівці). Перший храм, присвячений св. Домініку, вони почали будувати своїм коштом із вапняка та соломи вже у 1820 році, проте його доводилось розширювати, бо кількість парафіян постійно збільшувалась, а також часто ремонтувати.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: sierpień, 08 | |
| 1774 | - новозбудований та оснащений дерев'яний храм Всіх Святих у Кротошині на Львівщині консекрував архієпископ Вацлав Сераковський; |
| 1899 | - Луцько-Житомирський єпископ Болеслав Клопотовський освятив наріжний камінь костелу св. Миколая у Києві; |
| 1990 | - освячено під титулом cв. Антонія повернений костел св. Мартина в Куровичах на Львівщині; |
| 1993 | - освячено каплицю свв. Кирила і Мефодія у Лисичові на Закарпатті; |
| 1999 | - єпископ Леон Дубравський освятив повернений костел св. Станіслава в Оратові на Вінничині; |
| 2000 | - єпископ Ян Пурвінський освятив новозбудований храм Матері Божої Неустанної Допомоги у Товщі на Житомирщині; |
| 2004 | - освячено каплицю св. Фаустини Ковальської у Богатирівці на Запоріжжі; |
| Następna data: sierpień, 10 | |
| 1799 | - закладено наріжний камінь костелу св. Анни і св. Йоахима у Хусті на Закарпатті; |
| 2006 | - єпископ Мар’ян Бучек в костелі Різдва св. Йоана Хрестителя у Мостиськах на Львівщині освятив пам'ятну таблицю багаторічного душпастира о. Казимира Мончинського; |
| 2014 | - архієпископ Мечислав Мокшицький в костелі Пресвятої Трійці в Івано-Франковому на Львівщині освятив та
коронував вірну копію чудотворної ікони Матері Божої Янівської; - єпископ Віталій Скомаровський в костелі Преображення Господнього у Сарнах на Рівненщині освятив дзвін, подарований сім’єю Горошкевичів та колишніми парафіянами Гути Степанської; |
| 2021 | - о. Гжегож Кіда в костелі св. Лаврентія у Хирові на Львівщині освятив нову скульптуру св. Лаврентія; |
У 1861 році в Карлсруе заснували свою парафію, яка у 60-х - 70-х роках, охоплюючи ще два сусідніх села, налічувала під опікою настоятеля о. Михаїла Станкевича до півтори тисячі вірян. Стара святиня розміром 10х6 метрів вже не могла вмістити таку кількість парафіян, тому 1864 року вирішили споруджувати новий мурований храм. Проте достатньо коштів для цього вдалось назбирати серед вірних лише на початку 80-х років. Будівництво нового мурованого із міцного ракушняка в неоготочному стилі костелу за проектом архітектора Віктора Корфа розпочали 1881 року. Спорудження двічі довелось зупиняти у зв'язку із заміною виконавців робіт, завершилось воно, в основному, 1885 року. Новозбудований храм освятив миколаївський декан і настоятель парафії св. Йосифа в Миколаєві о. Нікодим Черняхович.
Після достатнього оснащення костел в Карлсруе консекрував під титулом cвв. Апп. Петра і Павла 16 жовтня (4 жовтня за юліанським календарем) 1887 року єпископ Тираспольський Антон Церр. Храм отримав головний вівтар (cвв. Апп. Петра і Павла), виготовлений за проектом одеського архітектора Владислава Домбровського, та два бічні св. Йосифа і Пресвятої Діви Марії Святого Розарію, орган 1897 року фірми Штайнмайєра, а також інше багате спорядження. Костел був 43 метри довжиною, 20 метрів шириною та 23 метри висотою, а дзвіниця сягала 45 метрів. 1902 року замовили фірмі «Нойхойзер Йєле і К» нові вікна з вітражами. У 1909р. інтер'єр святині розписав художник з Інсбрука Рафаель Талер.
Схематизми Тираспольської дієцезії, принаймні, у 1899-1903 роках подають настоятеля парафії в Карлсруе о. Якова Шерра та приблизно 1700-1500 вірян у ній. У 1912-1914 роках майже дві тисячі вірних обслуговував адміністратор о. Йоан Бак. Парафія отримала муровані каплиці - цвинтарну св. Михаїла Архангела в Карлсруе, збудовану коштом М. Шардта, та св. Антонія Падуанського в сусідній Антонівці. Після о. Бака тут служили о. Шерр (знову) та о. Михаїл Гільфер. Останнім настоятелем від 1922 року був о. Йоган Таубергер, який 1934 року комуністичним режимом був арештований та засуджений 1935 року на 10 років концтаборів.
У 1934 році радянська влада зруйнувала вежі та дзвіницю костелу в Карлсруе, а 1935 року знищила парафіяльне кладовище разом із каплицею (мармурові могильні плити використали для будівництва палацу культури в Ландау). Вежі та дзвіницю відновили у період німецької окупації, проте під час наступу радянські війська їх зруйнували знову. Після ІІ світової війни храм використовувався як колгоспні зерносховище та склад техніки.
У пострадянські часи в Карлсруе-Степовому частково зруйновані споруди колишніх римсько-католицького храму та парафіяльного будинку, який у радянський період використовувався як початкова школа, сільський клуб та магазин, віддали православним Московського патріархату, проте, обладнавши церкву св. Дмитрія в плебанії, вони досі навіть не починали реставрацію костелу. Одному із найкращих пам'ятників німецької сакральної архітектури на Півдні України загрожує поступове знищення.
Strona główna