|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
57107 Степове,
вул. Козацька
Колонію заснували у 1809-1811рр. переселенці із Бадена (переважно), Фальца та Ельзаса, надавши їй назву міста Карлсруе, звідки більшсть з них приїхала. Проте місцеве українське населення називало село Калістровим. У 1859р. тут проживало 1077 мешканців, 1896 року - 1274, нині - близько 1800 осіб. У березні 1944 року почалась депортація осіб німецького походження із Карлсруе. Приблизно у той же час Карлсруе перейменували на Степове.
Місцеві католики латинського обряду, що становили переважну більшість населення Карлсруе, спочатку належали до парафії св. Архангела Рафаїла у Ландау (Широколанівці). Перший храм, присвячений св. Домініку, вони почали будувати своїм коштом із вапняка та соломи вже у 1820 році, проте його доводилось розширювати, бо кількість парафіян постійно збільшувалась, а також часто ремонтувати.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: wrzesień, 14 | |
| 1745 | - заклали наріжний камінь капуцинських костелу Матері Божої Ангельської та монастиря у Вінниці; |
| 1764 | - у Римі рукоположений в священники майбутній єпископ-помічник Луцько-Житомирський Ян Підгороденський; |
| 1776 | - помер єпископ-помічник Львівський Самуїл Гловінський; |
| 1825 | - єпископ Франциск Мацкевич освятив храм св.Яна Непомуцького в Куні на Вінничині; |
| 1897 | - освячено наріжний камінь костелу (каплиці) сс.-шариток в Чорткові на Тернопільщині; |
| 1918 | - призначено титулярним єпископом Телміським та єпископом-помічником Львівським о. Болеслава Твардовського; |
| 1906 | - освячено новозбудований костел св. Йосифа у Гнівані на Хмельниччині; |
| 1924 | - архієпископ Болеслав Твардовський освятив наріжний камінь костелу cвв. Апп. Петра і Павла у Теребовлі на Тернопільщині; |
| 1930 | - освячено філіальний новозбудований костел у Кремидові на Івано-Франківщині; |
| 1988 | - храм під титулом св. Анни у Хмельницькому консекрував єпископ Нюкш з Риги; |
| 1990 | - освячено повернений костел Воздвиження Святого Хреста у Городку на Львівщині; |
| 1991 | - єпископ Маркіян Трофим'як освятив повернений храм свв. Миколая та Анни у Рогатині на Івано-Франківщині; |
| 1992 | - єпископ Маркіян Трофим'як освятив повернений костел св. Миколая у Коропці на Тернопільщині; |
| 1997 | - в костелі Успіння Пресвятої Діви Марії у Кам‘янці-Бузькій на Львівщині копію чудотворного образу Розіп'ятого Ісуса із
колишнього костелу Святого Хреста у Новому Милятині коронував архієпископ Мар'ян Яворський; - освячено відремонтований після повернення костел св. Йосифа у Гнівані на Хмельниччині; |
| 1998 | - єпископ Луцький Маркіян Трофим’як урочисто освятив під титулом Воздвиження Всечесного Хреста новозбудований костел у Торчині на Волині; |
| 1999 | - при храмі Воздвиження Всечесного Хреста у Торчині на Волині освячено муровану дзвіницю із трьома дзвонами, які благословив Святіший Отець Йоана Павло ІІ під час паломництва до Замостя (Польща); |
| 2005 | - відремонтований костел Воздвиження Святого Хреста у Берездівцях на Львівщині проголосили санктуарієм Святого Хреста; |
| 2014 | - архієпископ Мечислав Мокшицький подарував костелу св. Флоріана у Шаргороді на Вінничині реліквії св. Йоана Павла ІІ; |
| 2020 | - у Берездівцях на Львівщині архієпископ Мечислав Мокшицький впровадив мощі св. Йоана Павла до костелу Воздвиження Святого Хреста; |
| Następna data: wrzesień, 15 | |
| 1933 | - призначено Львівським єпископом-помічником о. Євгенія Базяка; |
| 2007 | - кардинал Мар'ян Яворський консекрував новоспоруджений костел св. Йосифа Ремісника у Шегинях на Львівщині; |
| 2012 | - архієпископ Петро Мальчук ввів реліквії бл. Папи Йоана Павла ІІ до костелу Воздвиження Хреста Господнього у Фастові на Київщині; |
| 2021 | - костел св. Йосифа у Миколаєві проголошено санктуарієм св. Йосифа; |
У 1861 році в Карлсруе заснували свою парафію, яка у 60-х - 70-х роках, охоплюючи ще два сусідніх села, налічувала під опікою настоятеля о. Михаїла Станкевича до півтори тисячі вірян. Стара святиня розміром 10х6 метрів вже не могла вмістити таку кількість парафіян, тому 1864 року вирішили споруджувати новий мурований храм. Проте достатньо коштів для цього вдалось назбирати серед вірних лише на початку 80-х років. Будівництво нового мурованого із міцного ракушняка в неоготочному стилі костелу за проектом архітектора Віктора Корфа розпочали 1881 року. Спорудження двічі довелось зупиняти у зв'язку із заміною виконавців робіт, завершилось воно, в основному, 1885 року. Новозбудований храм освятив миколаївський декан і настоятель парафії св. Йосифа в Миколаєві о. Нікодим Черняхович.
Після достатнього оснащення костел в Карлсруе консекрував під титулом cвв. Апп. Петра і Павла 16 жовтня (4 жовтня за юліанським календарем) 1887 року єпископ Тираспольський Антон Церр. Храм отримав головний вівтар (cвв. Апп. Петра і Павла), виготовлений за проектом одеського архітектора Владислава Домбровського, та два бічні св. Йосифа і Пресвятої Діви Марії Святого Розарію, орган 1897 року фірми Штайнмайєра, а також інше багате спорядження. Костел був 43 метри довжиною, 20 метрів шириною та 23 метри висотою, а дзвіниця сягала 45 метрів. 1902 року замовили фірмі «Нойхойзер Йєле і К» нові вікна з вітражами. У 1909р. інтер'єр святині розписав художник з Інсбрука Рафаель Талер.
Схематизми Тираспольської дієцезії, принаймні, у 1899-1903 роках подають настоятеля парафії в Карлсруе о. Якова Шерра та приблизно 1700-1500 вірян у ній. У 1912-1914 роках майже дві тисячі вірних обслуговував адміністратор о. Йоан Бак. Парафія отримала муровані каплиці - цвинтарну св. Михаїла Архангела в Карлсруе, збудовану коштом М. Шардта, та св. Антонія Падуанського в сусідній Антонівці. Після о. Бака тут служили о. Шерр (знову) та о. Михаїл Гільфер. Останнім настоятелем від 1922 року був о. Йоган Таубергер, який 1934 року комуністичним режимом був арештований та засуджений 1935 року на 10 років концтаборів.
У 1934 році радянська влада зруйнувала вежі та дзвіницю костелу в Карлсруе, а 1935 року знищила парафіяльне кладовище разом із каплицею (мармурові могильні плити використали для будівництва палацу культури в Ландау). Вежі та дзвіницю відновили у період німецької окупації, проте під час наступу радянські війська їх зруйнували знову. Після ІІ світової війни храм використовувався як колгоспні зерносховище та склад техніки.
У пострадянські часи в Карлсруе-Степовому частково зруйновані споруди колишніх римсько-католицького храму та парафіяльного будинку, який у радянський період використовувався як початкова школа, сільський клуб та магазин, віддали православним Московського патріархату, проте, обладнавши церкву св. Дмитрія в плебанії, вони досі навіть не починали реставрацію костелу. Одному із найкращих пам'ятників німецької сакральної архітектури на Півдні України загрожує поступове знищення.
Strona główna