57121 Кринички
Поселення засноване наприкінці XVIIIст., називалось Колодязі. В середині 50-х років ХІХст. відоме як Софіїївка із населенням близько семи десятків осіб. У 1870-1873рр. частину місцевих земель викупили німці із сусідніх колоній, утворивши нову колонію під назвою Шенфельд, яка 1873 року вже мала 215 мешканців, а 1923 року - 494. У 1946 році Шенфельд перейменували на Кринички. Нині тут проживає тисяча селян. Село до 2020 року входило до Новоодеського району.
Переселенці-німці були католиками латинського обряду та спочатку належали до парафії св. Архангела Рафаїла в селі Ландау, яке нині є Широколанівкою. За непідтвердженими даними, вже через кілька років після переселення вони облаштували у Шенфельді молитовний будинок.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: липень, 23 | |
| 1725 | - номінований єпископом-помічником Влоцлавським о. Франциск Кобельський, майбутній ординарій Кам'янець-Подільський і Луцький; |
| 1752 | - храм у Збаражі на Тернопільщині освячено під титулом свв. Антонія і Юрія; |
| 2005 | - кардинал Мар'ян Яворський консекрував відтворений на уцілілому фундаменті костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Шумську на Тернопільщині; |
| 2007 | - єпископ Ян Пурвінський освятив земельну ділянку під будівництво храму Божого Милосердя у Житомирі на Мальованці; |
| Наступна дата: липень, 24 | |
| 1882 | - єпископ Северин Моравський консекрував новозбудований костел св. Анни у Тлумачі на Івано-Франківщині; |
| 1887 | - майбутній єпископ-помічник Львівський Владислав Бандурський висвячений на священника у Львові архієпископом Северином Моравським; |
| 2000 | - новозбудований храм в Чемериськах на Вінничині під титулом св. Йоана Хрестителя консекрував єпископ-помічник дієцезії Лієпаї (Латвія) Вільгельм Лапаліс; |
| 2012 | - ординарій Луцький єпископ Маркіян Трофим'як зрікся з урядування, єпископа Станіслава Широкорадюка призначено Апостольським
адміністратором Луцької дієцезії; - єпископ Мар'ян Бучек освятив каплицю свв. Кирила та Мефодія у Словянську на Донеччині; |
| 2020 | - єпископ Антал Майнек за участю єпископа Миколи Лучка освятив новоспоруджений храм св. Кінги у Берегові на Закарпатті; |
| 2021 | - архієпископ Мечислав Мокшицький подарував парафії св. Якова Ап. у Краковці на Львівщині реліквії св. Йоана Павла ІІ; |
Схематизми Тираспольської дієцезії датують спорудження мурованого костелу у Шенфельді коштом місцевих вірян 1883 роком, проте навіть через двадцять років, 1903 року його ще не подають. У 1899-1903 роках згадується шенфельдський вікаріат (фактично - експозитура) у складі ландауської парафії, який охопив ще дві колонії, зокрема Гальбштадт (нині - Новоселівка), та обслуговувався від 1897 року вікарієм-експозитом о. Леонардом Еберле. Схоже, що перша інформація про храм у схематизмах з'являється лише після його консекрації під титулом Святого Хреста єпископом Тираспольським Йосифом Кесслером 28 травня (15 травня за юліанським календарем) 1910 року.
Хоча 1912 року костел у Шенфельді ще вважається філіальним, проте у схематизмах вже подається окремо на рівні із іншими парафіями. Майже тисяча двісті шенфельдських парафіян, що проживала також у багатьох навколишніх селах, у тому числі і згаданому вже Гальбштадті, і далі перебувала під душпастирською опікою куратора о. Еберле. Варто відзначити, що саме завдяки його зусиллям храм отримав досить значне спорядження (зокрема, дерев’яні скульптури та барельєфи роботи Ф. Штуфлесера) та був належним чином підготовлений до консекрації. Від 1913 році адміністратором тут служив о. Яків Гааль. Складається враження, що в схематизмах наступних років у поданні шенфельдського храму просто забули вилучити слово 'філіальний', адже тут вже функціонувала повноцінна самостійна парафія.
У 1917 році о. Гааля (ймовірно, після його смерті) замінив у Шенфельді адміністратор о. Йоан Бак. Станом на 1922 рік костел мав три вівтарі, фісгармонію, 20 образів і скульптур та інше оснащення. Останнім душпастирем (принаймні, 1928 року) був о. Антоній Фрідт. Наприкінці 30-х - на початку 30-х років радянська влада храм зачинила та використовувала його спочатку як клуб, а потім - в якості кінотеатру. Під час німецько-румунські окупації у колишньому костелі відновили богослужіння, проте після ІІсв. війни його перетворили на зерносховище. Наприкінці 50-х років колишню римсько-католицьку святиню розібрали, а на її місці збудували магазин господарських товарів. Навколо нього в деяких місцях збереглись залишки старого фундаменту.
Костели і каплиці України