|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
57121 Кринички
Поселення засноване наприкінці XVIIIст., називалось Колодязі. В середині 50-х років ХІХст. відоме як Софіїївка із населенням близько семи десятків осіб. У 1870-1873рр. частину місцевих земель викупили німці із сусідніх колоній, утворивши нову колонію під назвою Шенфельд, яка 1873 року вже мала 215 мешканців, а 1923 року - 494. У 1946 році Шенфельд перейменували на Кринички. Нині тут проживає тисяча селян. Село до 2020 року входило до Новоодеського району.
Переселенці-німці були католиками латинського обряду та спочатку належали до парафії св. Архангела Рафаїла в селі Ландау, яке нині є Широколанівкою. За непідтвердженими даними, вже через кілька років після переселення вони облаштували у Шенфельді молитовний будинок.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: czerwiec, 10 | |
| 1903 | - костел Всіх Святих у Ходорові на Львівщині консекрував єпископ Йосиф Вебер; |
| 1934 | - жовківський декан та настоятель о. Лаврентій Ожга освятив наріжний камінь майбутньої каплиці у Глинську на Львівщині; - о. Вікентій Смаль освятив новозбудований костел Пресвятої Діви Марії Помічниці Вірних у Рибному на Івано-Франківщині; |
| 1952 | - в Кочев'є (Словенія) народився майбутній Апостольський нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович; |
| 1995 | - о. Станіслав Падевський, майбутній ординарій Харківсько-Запорізький, консекрований на єпископа у Кам’янець-Подільській катедрі Апостольським нунцієм в Україні архієпископом Антоніо Франко; |
| Następna data: czerwiec, 11 | |
| 1872 | - в Санкт-Петербурзі відбулась єпископська хіротонія о. Франца Цоттмана, призначеного єпископом-ординарієм Тираспольським; |
| 1989 | - повернений костел св. Миколая, єп. мч. у Чернівцях на Вінничині освятив єпископ Едвард Бялогловський з Перемишля (Польща); |
| 2000 | - єпископ Станіслав Падевський освятив відремонтований костел Святого Духа у Глинянах на Львівщині; |
| 2005 | - єпископ Леон Малий освятив каплицю Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Великих Бірках на Тернопільщині; |
Схематизми Тираспольської дієцезії датують спорудження мурованого костелу у Шенфельді коштом місцевих вірян 1883 роком, проте навіть через двадцять років, 1903 року його ще не подають. У 1899-1903 роках згадується шенфельдський вікаріат (фактично - експозитура) у складі ландауської парафії, який охопив ще дві колонії, зокрема Гальбштадт (нині - Новоселівка), та обслуговувався від 1897 року вікарієм-експозитом о. Леонардом Еберле. Схоже, що перша інформація про храм у схематизмах з'являється лише після його консекрації під титулом Святого Хреста єпископом Тираспольським Йосифом Кесслером 28 травня (15 травня за юліанським календарем) 1910 року.
Хоча 1912 року костел у Шенфельді ще вважається філіальним, проте у схематизмах вже подається окремо на рівні із іншими парафіями. Майже тисяча двісті шенфельдських парафіян, що проживала також у багатьох навколишніх селах, у тому числі і згаданому вже Гальбштадті, і далі перебувала під душпастирською опікою куратора о. Еберле. Варто відзначити, що саме завдяки його зусиллям храм отримав досить значне спорядження (зокрема, дерев’яні скульптури та барельєфи роботи Ф. Штуфлесера) та був належним чином підготовлений до консекрації. Від 1913 році адміністратором тут служив о. Яків Гааль. Складається враження, що в схематизмах наступних років у поданні шенфельдського храму просто забули вилучити слово 'філіальний', адже тут вже функціонувала повноцінна самостійна парафія.
У 1917 році о. Гааля (ймовірно, після його смерті) замінив у Шенфельді адміністратор о. Йоан Бак. Станом на 1922 рік костел мав три вівтарі, фісгармонію, 20 образів і скульптур та інше оснащення. Останнім душпастирем (принаймні, 1928 року) був о. Антоній Фрідт. Наприкінці 30-х - на початку 30-х років радянська влада храм зачинила та використовувала його спочатку як клуб, а потім - в якості кінотеатру. Під час німецько-румунські окупації у колишньому костелі відновили богослужіння, проте після ІІсв. війни його перетворили на зерносховище. Наприкінці 50-х років колишню римсько-католицьку святиню розібрали, а на її місці збудували магазин господарських товарів. Навколо нього в деяких місцях збереглись залишки старого фундаменту.
Strona główna