|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
57064 Піщаний Брід
Поселення Шпейєр (Speyer, Speier) заснували у 1809-1810 роках 102 сім'ї з Рейнпфальца, Ельзасу та Бадена. 1886 року тут вже мешкало майже три тисячі осіб. З початком Ісв. війни його перейменували на Карпатське, проте назва не прижилась, і лише після 1944 року, після депортації селян німецького походження село змінило назву на Піщаний Брід. Нині тут проживає шість сотень мешканців. Село до 2020 року входило до Веселинівського району.
Перший молитовний будинок у Шпейєрі, як і в інших порівняно великих німецьких колоніях, постав майже відразу після заснування поселення, 1812 року та проіснував до 1824 року. Потім збудували наступний молитовний дім, в якому проводили богослужіння близько сорока років.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: лютий, 13 | |
| На цю дату відсутня інформація про важливі події історії святинь та служіння архіпастирів | |
| Наступна дата: лютий, 14 | |
| 2020 | - у Харківській катедрі Апостольський нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті висвятив на єпископа о. Павла Гончарука, номінованого єпископом-ординарієм Харківсько-Запорізьким; відбулась також його інтронізація; |
Мурований костел в стилі класицизму з каменю-вапняку місцеві парафіяни збудували своїм коштом у Шпеєрі у 1863-1864 роках, коли настоятелем тут служив о. Зенон Калиновський. В середині 70-х років їх чисельність становила близько двох з половиною тисяч осіб. Храм консекрував під титулом св. Мартина, єпископа, 18 жовтня (6 жовтня за юліанським календарем) 1896 року єпископ Тираспольський Антон Церр (настоятелем тоді був о. Йосиф Ілі). Мурований головний вівтар святині містив Розп'яття та ікони св. Мартина і св. Вендиліна, був також орган, привезений із Штутгарта (Німеччина).
У 1905 році отця Ілі у Шпеєрі замінив о. Людвіг Ріслінг, у 1908-1910рр. тут служив о. Андрес Ціммерманн, у 1910-1913рр. богослужіння проводили священники парафії св. Архангела Рафаїла в Ландау (нині - Широколанівка), а потім вірян обслуговували оо. Мартін Фікс (1913-1914рр.) та Франц Раух (1914-1923рр.). 1917 року шпеєрська парафія налічувала понад 3300 вірних. Останнім її настоятелем був у 1923-1934 роках о. Міхаель Кьолер.
У радянські часи колишній костел у Шпеєрі спочатку використовували як клуб, а потім - в якості зерносховища та складу отрутохімікатів. На початку 90-х років його у частково зруйнованому стані передали православним Московського патріархату, які після ремонту послуговуються ним як Свято-Покровською церквою. При відновленні святині було внесено зміни в її архітектуру, окрім того, 1994 року збудували нову дзвінницю замість знищеної ще радянською владою та встановили дзвони, а у 1997 році виготовили 4-х ярусний іконостас.
Головна сторінка