 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
65005 Одеса,
вул. Балківська, 209
Перша згадка про замок-порт Великого Князівства Литовського Кацюбіїв, який у різні часи та в різних джерелах називали також Кацюбий, Качибей, Коцюбїїв, Хаджибей, Гаджибей, Аджибей, датується 1415 роком. 27 травня (7 червня) 1794 року Катерина II підписала рескрипт про влаштування в Хаджибеї військової гавані і пристані для купецьких суден. Одеса як нова назва Хаджибея вперше з'явилася у документі датованому 10-м (21-м) січня 1795 року. Завдяки вдалому географічному розташуванню Одеса швидко перетворилася з невеликого поселення в торговельний, промисловий і науковий центр європейського значення. В її розвиток внесли дуже вагомий вклад імігранти-католики з Європи. Нині місто є обласним центром з населенням понад мільйон мешканців.
Наприкінці ХІХ століття одеський храм Успіння Пресвятої Діви Марії вже став надто малим для постійно зростаючої римсько-католицької спільноти міста, до того ж під час урочистостей доходило до конфліктів між різними етнічними громадами (зокрема, між поляками та німцями). У 1892 році міська влада виділила під будівництво храму, дозвіл на яке було отримано раніше, земельну ділянку у районі товарного вокзалу - передмістя Одеси на Молдаванці, заселеного переважно поляками, більшість яких працювали на залізній дорозі. І костел цей пізніше називали 'польським', а його проект виготовив місцевий архітектор Владислав Домбровський. У 1899 році цей проект переробив архітектор Лев Влодек.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: вересень, 18 | |
| 1856 | - о. Вікентій Ліпський номінований єпископом-помічником Тираспольським; |
| 1911 | - освятили новозбудований костел Воздвиження Хреста Господнього у Фастові на Київщині; |
| 1928 | - освячено каплицю у Велесневі на Тернопільщині; |
| 1932 | - в парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Новій Гуті (поблизу Монастириськ) на Тернопільщині народився майбутній єпископ-ординарій Харківсько-Запорізький Станіслав Падевський; |
| 1938 | - освячено храм Воздвиження Святого Хреста у Хмелиськах на Тернопільщині; |
| 1991 | - єпископ Ян Ольшанський реконсекрував костел св. Архангела Михаїла у Качанівці на Тернопільщині; |
| 2004 | - після тривалого ремонту повторно освятили храм Воздвиження Хреста Господнього у Фастові на Київщині; |
| 2010 | - єпископ Леон Дубравський заклав та освятив наріжний камінь костелу Воздвиження Хреста Господнього в Іллінцях на Вінничині; |
| 2019 | - призначено єпископом-помічником Київсько-Житомирської дієцезії о. Олександра Язловецького; |
| Наступна дата: вересень, 19 | |
| 1998 | - архієпископ Мар'ян Яворський консекрував костел бл. Якова Стрепи у Старому Скалаті на Тернопільщині після завершення внутрішніх робіт; |
| 1999 | - архієпископ Мар'ян Яворський освятив місце під будову костелу Воздвиження Хреста Господнього у Бродах на Львівщині; |
| 2015 | - архієпископ Мечислав Мокшицький в костелі Зіслання Святого Духа у Червонограді на Львівщині освятив вівтар та ікону св. Йоана Павла ІІ, а також передав храму його мощі; |
| 2020 | - єпископ Едвард Кава на місці зруйнованого радянською владою костелу св. Миколая у Лановичах на Львівщині освятив меморіал; |
| 2021 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив новоспоруджену дзвіницю з трьома дзвонами костелу Воздвиження Святого Хреста у Буданові на Тернопільщині ; |
У 1901 році на Молдаванці спочатку збудували парафіяльні дитячий будинок та будинок для людей похилого віку, а у 1902 році - парафіяльну школу та приміщення для проживання священиків. Це була будівля на три поверхи, одне з приміщень якої використовувалось як каплиця (тут відправлялись Меси до завершення спорудження костелу). 10 березня 1903 року єпископ Едуард Ропп заклав у фундамент майбутнього неоготичного храму таблицю з написом про початок його спорудження. Будівництво за рахунок парафіян польського етнічного походження тривало до 1912 року, проте його оснащення прожовжувалось і далі. У 1913 році святиню консекрував єпископ Йосиф Кесслер. До революції її обслуговували адміністратор о. Йосиф Шейнер, котрий працював тут від самого початку, та вікарії оо. Гіацинт Левчак та Павло Соколовський. А кількість місцевих парафіян сягала 17 тисяч - майже на 4 тисячі більше, ніж в материнській парафії Успіння Пресвятої Діви Марії.
Після революції спочатку закрили парафіяльні освітньо-виховні заклади, а 1922 року конфіскували цінні церковні предмети у храмі, арештували та розстріляли о. Йосифа Шейнера (настоятелем став о. Йосиф Неугум). На початку 30-х років радянська влада арештувала решту парафіяльних священників та 1932 року закрила костел, який 1936 року було висаджено у повітря.
Зберігся лише парафіяльний будинок, який зробили звичайним житловим. У лютому 1993 року цей колишній дім священників вдалося повернути Церкві, у ньому на першому поверсі було облаштовано парафільну каплицю, яка отримала старий титул св. Климентія. а 11 листопада 2020 року єпископ Станіслав Широкорадюк відкрив та освятив створений з ініціативи єпископа Броніслава Бернацького пам'ятник знищеному храму св. Климентія.
