|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
65005 Одеса,
вул. Балківська, 209
Перша згадка про замок-порт Великого Князівства Литовського Кацюбіїв, який у різні часи та в різних джерелах називали також Кацюбий, Качибей, Коцюбїїв, Хаджибей, Гаджибей, Аджибей, датується 1415 роком. 27 травня (7 червня) 1794 року Катерина II підписала рескрипт про влаштування в Хаджибеї військової гавані і пристані для купецьких суден. Одеса як нова назва Хаджибея вперше з'явилася у документі датованому 10-м (21-м) січня 1795 року. Завдяки вдалому географічному розташуванню Одеса швидко перетворилася з невеликого поселення в торговельний, промисловий і науковий центр європейського значення. В її розвиток внесли дуже вагомий вклад імігранти-католики з Європи. Нині місто є обласним центром з населенням понад мільйон мешканців.
Наприкінці ХІХ століття одеський храм Успіння Пресвятої Діви Марії вже став надто малим для постійно зростаючої римсько-католицької спільноти міста, до того ж під час урочистостей доходило до конфліктів між різними етнічними громадами (зокрема, між поляками та німцями). У 1892 році міська влада виділила під будівництво храму, дозвіл на яке було отримано раніше, земельну ділянку у районі товарного вокзалу - передмістя Одеси на Молдаванці, заселеного переважно поляками, більшість яких працювали на залізній дорозі. І костел цей пізніше називали 'польським', а його проект виготовив місцевий архітектор Владислав Домбровський. У 1899 році цей проект переробив архітектор Лев Влодек.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: grudzień, 05 | |
| 1718 | - о. Станіслав Гозій, майбутній ординарій Кам'янець-Подільський, призначений єпископом-помічником у Перемишлі; |
| 1897 | - в костелі св. Катерини в Санкт-Петербурзі висвячений на єпископа о. Кароль Недзялковський, майбутній ординарій Луцько-Житомирський; |
| 1991 | - новозбудований костел Матері Божої Фатімської у Політанках на Вінничинеі консекрував єпископ Ян Ольшанський; |
| 2009 | - єпископ Віталій Скомаровський освятив новооблаштовану каплицю св. Миколая у Зеремлі на Житомирщині; |
| Następna data: grudzień, 06 | |
| 1890 | - новозбудований костел св. Миколая у Старому Самборі на Львівщині освятив єпископ Лукаш Солецький; |
| 1909 | - Луцько-Житомирський єпископ-помічник Антоній Карас освятив новоспоруджений костел св. Миколая у Києві; |
| 1912 | - освячено новозбудований костел св. Миколая у Пнікуті на Львівщині; |
| 1919 | - інгрес ординарія відновленої Кам'янець-Подільської дієцезії єпископа Петра Маньковського до Кам'янець-Подільської катедри; |
| 1974 | - призначений титулярним архієпископом Трентума і Апостольським делегатом у Мозамбіку майбутній Апостольський делегат в СРСР і Росії та неофіційний представник Ватикану в Україні о. Франческо Коласуонно; |
| 1997 | - повернений костел св. Миколая у Кам'янському на Дніпропетровщині освятив єпископ Станіслав Падевський; |
| 2016 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив відновлений храм св. Миколая у Повітні на Львівщині; |
| 2019 | - єпископ Едвард Кава в костелі св. Миколая у Куликові на Львівщині освятив новий вівтар, амвон, вхідні двері і відновлений вівтарний хрест; |
| 2023 | - архієпископ Мечислав Мокшицький впровадив до храму св. Миколая в Києві мощі св. Йоана Павла ІІ; |
У 1901 році на Молдаванці спочатку збудували парафіяльні дитячий будинок та будинок для людей похилого віку, а у 1902 році - парафіяльну школу та приміщення для проживання священиків. Це була будівля на три поверхи, одне з приміщень якої використовувалось як каплиця (тут відправлялись Меси до завершення спорудження костелу). 10 березня 1903 року єпископ Едуард Ропп заклав у фундамент майбутнього неоготичного храму таблицю з написом про початок його спорудження. Будівництво за рахунок парафіян польського етнічного походження тривало до 1912 року, проте його оснащення прожовжувалось і далі. У 1913 році святиню консекрував єпископ Йосиф Кесслер. До революції її обслуговували адміністратор о. Йосиф Шейнер, котрий працював тут від самого початку, та вікарії оо. Гіацинт Левчак та Павло Соколовський. А кількість місцевих парафіян сягала 17 тисяч - майже на 4 тисячі більше, ніж в материнській парафії Успіння Пресвятої Діви Марії.
Після революції спочатку закрили парафіяльні освітньо-виховні заклади, а 1922 року конфіскували цінні церковні предмети у храмі, арештували та розстріляли о. Йосифа Шейнера (настоятелем став о. Йосиф Неугум). На початку 30-х років радянська влада арештувала решту парафіяльних священників та 1932 року закрила костел, який 1936 року було висаджено у повітря.
Зберігся лише парафіяльний будинок, який зробили звичайним житловим. У лютому 1993 року цей колишній дім священників вдалося повернути Церкві, у ньому на першому поверсі було облаштовано парафільну каплицю, яка отримала старий титул св. Климентія. а 11 листопада 2020 року єпископ Станіслав Широкорадюк відкрив та освятив створений з ініціативи єпископа Броніслава Бернацького пам'ятник знищеному храму св. Климентія.
Strona główna