ІЗМАЇЛ. Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (184? - 185?). Одеська обл., Ізмаїльський р-н

68600 Ізмаїл,
вул.Комсомольська, 43,
+380 (4841) 210-74

Ізмаїл стоїть на місці, де у IV–V сторіччях знаходилась грецька колонія Антиофілас, а потім виникло поселення «Сміл», яке у середньовіччі генуезькі купці називали «Сініл». Після XVI століття територію захопили турки і на цьому місці постала фортеця «Ішмаел» (можливо, що турки просто пристосували до своєї мови назву «Сміл»). Після відступу турків у 1812 році вона отримала статус міста і назву Тучков (назву Ізмаїл повернули у 40-х роках XIX сторіччя). З 1944 року був центром області, а від 1956 року є районним центром, в якому нині проживає майже 72 тисячі мешканців.

Після отримання у 1825 році дозволу на спорудження костелу римо-католики Ізмаїла збудували 1826 року через недостатність коштів лише невелику каплицю, яка вже 1840 року стала руїною. І тільки наприкінці 40-х - на початку 50-х років постав нарешті сучасний мурований храм. У 1915 році костел заново було відбудовано після пожежі. До революції парафію, як нараховувала 2215 вірних, обслуговував о. Йоан Хондру, а храм продовжував працювати і далі, оскільки Ізмаїл увійшов до складу Румунії.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: грудень, 05
1718 - о. Станіслав Гозій, майбутній ординарій Кам'янець-Подільський, призначений єпископом-помічником у Перемишлі;
1897 - в костелі св. Катерини в Санкт-Петербурзі висвячений на єпископа о. Кароль Недзялковський, майбутній ординарій Луцько-Житомирський;
1991 - новозбудований костел Матері Божої Фатімської у Політанках на Вінничинеі консекрував єпископ Ян Ольшанський;
2009 - єпископ Віталій Скомаровський освятив новооблаштовану каплицю св. Миколая у Зеремлі на Житомирщині;
Наступна дата: грудень, 06
1890 - костел св. Миколая у Старому Самборі на Львівщині освятив єпископ Л. Солецький;
1909 - Луцько-Житомирський єпископ-помічник Антоній Карас освятив новоспоруджений костел св. Миколая у Києві;
1912 - освячено новозбудований костел св. Миколая у Пнікуті на Львівщині;
1919 - інгрес ординарія відновленої Кам'янець-Подільської дієцезії єпископа Петра Маньковського до Кам'янець-Подільської катедри;
1974 - призначений титулярним архієпископом Трентума і Апостольським делегатом у Мозамбіку майбутній Апостольський делегат в СРСР і Росії та неофіційний представник Ватикану в Україні о. Франческо Коласуонно;
1997 - повернений костел св. Миколая у Кам'янському на Дніпропетровщині освятив єпископ Станіслав Падевський;
2016 - єпископ Мар'ян Бучек освятив відновлений храм св. Миколая у Повітні на Львівщині;
2019 - єпископ Едвард Кава в костелі св. Миколая у Куликові на Львівщині освятив новий вівтар, амвон, вхідні двері і відновлений вівтарний хрест;

У 1940 році у місто увійшла радянська армія, храм закрили, його багаторічного настоятеля о. Йоана арештували та зіслали у табори, де він і загинув. У другій половині 40-х років костел закрили повторно (храм працював під час війни), так святиня стала спортивним залом для дітей із сусідніх шкіл та дитячого дому.

Римсько-католицька спільнота Ізмаїла намагалась з 1993 року повернути колишній храм. Через поганий технічний стан будівлі міська влада 1995 року заборонила проводити тут спортивні заняття та виставила її на продаж. В кінцевому підсумку 3 жовтня 1996 року у присутності єпископа Станіслава Падевського OFM Cap, о. Яна Мухи SAC, Ванди Голуб, яка була ініціатором створення місцевої громади, та інших парафіян костел безоплатно повернули Церкві. Його було частково відремонтовано. А капітальний ремонт святині розпочався 2003 року з призначенням настоятелем о. Ромуальда Блевонзка. З 2008 року ремонтні роботи у храмі продовжив о. Адам Шихевич.

Парафію обслуговують дієцезіальні священники, тут працюють також черниці-бенедиктинки (згромадження Сестер Бенедиктинок Місіонерок).


Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.