67462 Щербанка,
вул. Центральна, 74
Поселення на місці вже існуючої з кінця XVIIIст. Бузіянівки (Шербанова) заснували 1808 року німецькі переселенці із суміжного із Німеччиною французького регіону Ельзас, назвавши його Ельзасом. У 1859р. тут проживало 1176 мешканців, 1887 року - 2011, 1897 року - 1886, 1916 року - 1641, нині - понад 1400 осіб. У 1944р. жителі німецького походження виїхали до Німецького рейху, а 1945 року село назвали Щербанкою (втім, ця назва зустрічається ще перед Ісв. війною).
Католики латинського обряду становили переважну більшість населення Ельзаса та належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії в Мангеймі (нині - Кам'янка). Першу муровану святиню, яка вже тоді отримала титул св. Ангелів-Охоронців, збудували своїм коштом 1828 року ще в складі Кам'янецької дієцезії. Пізніше вже в рамках Тираспольської дієцезії вона стала філіальним храмом мангеймської парафії.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: червень, 14 | |
| 1619 | - освячено під титулом Матері Божої Умиління костел бернардинів у Сокалі на Львівщині; |
| 1868 | - архієпископ Франциск Вежхлейський консекрував костел св. Миколая у Соколові на Львівщині; |
| 1903 | - архієпископ Йосиф Більчевський освятив оновлений головний вівтар костелу св. Станіслава єп. мч. у Фірлеєві (Липівці) на Івано-Франківщині; - єпископ Кароль Фішер повторно освятив костел св. Миколая єп. у Дублянах на Львівщині; |
| 1992 | - повернений храм Пресвятої Трійці у Любомлі на Волині освятив о. Людвіг Камілєвський; |
| 1996 | - костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Кам‘янці-Бузькій на Львівщині проголосили санктуарієм Умираючого Господа Ісуса з Милятина; |
| 2014 | - єпископ Леон Дубравський у співлужінні єпископа Леона Малого консекрував костел Пресвятої Трійці в Окопах на Тернопільщині; |
| Наступна дата: червень, 15 | |
| 1895 | - освячено наріжний камінь костелу Преображення Господнього у Семаківці на Тернопільщині; |
| 1913 | - архієпископ Йосиф Більчевський урочисто коронував образ Матері Божої Неустанної Допомоги головного вівтаря костелу Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі; |
| 1962 | - помер у Варшаві колишній архієпископ-митрополит Львівський Євгеній Базяк, похований в Кракові у Вавельській катедрі; |
| 2011 | - ординарій Київсько-Житомирський єпископ Ян Пурвінський зрікся з уряду, призначено ординарієм дієцезії з наданням титулу архієпископа ad personam єпископа Петра Мальчука; |
| 2019 | - єпископ Броніслав Бернацький впровадив реліквії св. Антонія Падуанського до костелу св. Антонія Падуанського
у Южноукраїнську на Миколаївщині; - єпископ Едуард Кава впровадив мощі св. Антонія Падуанського до костелу св. Антонія Падуанського у Косові-Хом'яківці на Тернопільщині; |
| 2021 | - о. Вісвалдаса Кулбокаса призначено Апостольським нунцієм в Україні і титулярним архієпископом Мартани; |
Будівництво наступного мурованого костелу (теж коштом вірян) в Ельзасі розпочали, швидше за все, ще перед закладенням наріжного каменя, яке 25 (13 за юліанським календарем) травня 1891 року здійснив уродженець парафії св. Франциска Ксаверія у Раштадті (нині - Поріччя) о.-диякон Купріян (Кирияк) Рейхарт, який тоді ще навчався у Саратовській духовній семінарії. Святиня із вежею понад 40 метрів отримала три вівтарі, головний з яких містив образ св. Гариїла, Архангела (тому храму інколи приписують аналогічний титул), а бічні - Пресвятої Діви Марії і св. Йосифа, а також інше досить значне оснащення, яке до того ж було суттєво збільшене у наступні роки. 6 листопада (25 жовтня за юліанським календарем) наступного року новоспоруджений храм консекрував під старим присвяченням св. Ангелам-Охоронцям єпископ Тираспольський Антон Церр.
Від 1895 року по 1911 рік ельзаських вірян обслуговував вже згаданий та висвячений 1893 року на священника о. Рейхард. Спочатку він працював в якості вікарія-експозита, а потім і настоятеля-куратора, оскільки при ньому філія в Ельзаці стала парафією, яка охопила десяток навколишніх населених пунктів із філіальним костелом у Єреміївці та загальною чисельністю понад 2100 вірян. Принаймні, у 1912-1917 роках в Ельзасі служив о. Фердинанд Гірш. Від 1915 року єреміївську філію вже обслуговував не ельзаський настоятель, а окремий душпастир. Перед І світовою війною парафія разом із філією нараховувала понад 2300 вірних.
О. Рейхарда, який залишив глибокий слід в ельзаській парафії, радянська влада заарештувала 1935 року, 1936 року відправила на заслання в Казахстан, де його 1938 року повторно було арештовано та розстріляно. У радянські часи частину костелу перетворили на шкільний спортивний зал, потім використовували за різним призначенням. Нині пустує та руйнується.
Костели і каплиці України