ЩЕРБАНКА (Ельзас). Колишній костел св. Ангелів-Охоронців (1891 - 1892). Одеська обл., Роздільнянський р-н

67462 Щербанка,
вул. Центральна, 74

Поселення на місці вже існуючої з кінця XVIIIст. Бузіянівки (Шербанова) заснували 1808 року німецькі переселенці із суміжного із Німеччиною французького регіону Ельзас, назвавши його Ельзасом. У 1859р. тут проживало 1176 мешканців, 1887 року - 2011, 1897 року - 1886, 1916 року - 1641, нині - понад 1400 осіб. У 1944р. жителі німецького походження виїхали до Німецького рейху, а 1945 року село назвали Щербанкою (втім, ця назва зустрічається ще перед Ісв. війною).

Католики латинського обряду становили переважну більшість населення Ельзаса та належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії в Мангеймі (нині - Кам'янка). Першу муровану святиню, яка вже тоді отримала титул св. Ангелів-Охоронців, збудували своїм коштом 1828 року ще в складі Кам'янецької дієцезії. Пізніше вже в рамках Тираспольської дієцезії вона стала філіальним храмом мангеймської парафії.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: червень, 14
1619 - освячено під титулом Матері Божої Умиління костел бернардинів у Сокалі на Львівщині;
1868 - архієпископ Франциск Вежхлейський консекрував костел св. Миколая у Соколові на Львівщині;
1903 - архієпископ Йосиф Більчевський освятив оновлений головний вівтар костелу св. Станіслава єп. мч. у Фірлеєві (Липівці) на Івано-Франківщині;
- єпископ Кароль Фішер повторно освятив костел св. Миколая єп. у Дублянах на Львівщині;
1992 - повернений храм Пресвятої Трійці у Любомлі на Волині освятив о. Людвіг Камілєвський;
1996 - костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Кам‘янці-Бузькій на Львівщині проголосили санктуарієм Умираючого Господа Ісуса з Милятина;
2014 - єпископ Леон Дубравський у співлужінні єпископа Леона Малого консекрував костел Пресвятої Трійці в Окопах на Тернопільщині;
Наступна дата: червень, 15
1895 - освячено наріжний камінь костелу Преображення Господнього у Семаківці на Тернопільщині;
1913 - архієпископ Йосиф Більчевський урочисто коронував образ Матері Божої Неустанної Допомоги головного вівтаря костелу Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі;
1962 - помер у Варшаві колишній архієпископ-митрополит Львівський Євгеній Базяк, похований в Кракові у Вавельській катедрі;
2011 - ординарій Київсько-Житомирський єпископ Ян Пурвінський зрікся з уряду, призначено ординарієм дієцезії з наданням титулу архієпископа ad personam єпископа Петра Мальчука;
2019 - єпископ Броніслав Бернацький впровадив реліквії св. Антонія Падуанського до костелу св. Антонія Падуанського у Южноукраїнську на Миколаївщині;
- єпископ Едуард Кава впровадив мощі св. Антонія Падуанського до костелу св. Антонія Падуанського у Косові-Хом'яківці на Тернопільщині;
2021 - о. Вісвалдаса Кулбокаса призначено Апостольським нунцієм в Україні і титулярним архієпископом Мартани;

Будівництво наступного мурованого костелу (теж коштом вірян) в Ельзасі розпочали, швидше за все, ще перед закладенням наріжного каменя, яке 25 (13 за юліанським календарем) травня 1891 року здійснив уродженець парафії св. Франциска Ксаверія у Раштадті (нині - Поріччя) о.-диякон Купріян (Кирияк) Рейхарт, який тоді ще навчався у Саратовській духовній семінарії. Святиня із вежею понад 40 метрів отримала три вівтарі, головний з яких містив образ св. Гариїла, Архангела (тому храму інколи приписують аналогічний титул), а бічні - Пресвятої Діви Марії і св. Йосифа, а також інше досить значне оснащення, яке до того ж було суттєво збільшене у наступні роки. 6 листопада (25 жовтня за юліанським календарем) наступного року новоспоруджений храм консекрував під старим присвяченням св. Ангелам-Охоронцям єпископ Тираспольський Антон Церр.

Джерело фотознімка: mir-mak.livejournal.com

Від 1895 року по 1911 рік ельзаських вірян обслуговував вже згаданий та висвячений 1893 року на священника о. Рейхард. Спочатку він працював в якості вікарія-експозита, а потім і настоятеля-куратора, оскільки при ньому філія в Ельзаці стала парафією, яка охопила десяток навколишніх населених пунктів із філіальним костелом у Єреміївці та загальною чисельністю понад 2100 вірян. Принаймні, у 1912-1917 роках в Ельзасі служив о. Фердинанд Гірш. Від 1915 року єреміївську філію вже обслуговував не ельзаський настоятель, а окремий душпастир. Перед І світовою війною парафія разом із філією нараховувала понад 2300 вірних.

Джерело фотознімка: uaaheritage.blogspot.com

О. Рейхарда, який залишив глибокий слід в ельзаській парафії, радянська влада заарештувала 1935 року, 1936 року відправила на заслання в Казахстан, де його 1938 року повторно було арештовано та розстріляно. У радянські часи частину костелу перетворили на шкільний спортивний зал, потім використовували за різним призначенням. Нині пустує та руйнується.

СВЯТИНІ,
ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:
Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.
Фільми