СОСНОВЕ (Людвиполь. Седлище). Колишній костел Пресвятого Серця Ісуса (1923). Рівненська обл., Рівненський р-н

34652 Соснове

Поселення Седлище у II половині XVIIIст. його власник Онуфрій Бєжинський назвав іменем своєї дружини Людвіки (з Понінських). 1798 року тут проживало 860 мешканців, 1812 року - 840, 1866 року - 850, у 80-х роках ХІХст. - понад 800, у 20-30-х роках ХХст. - понад 1200, нині ж - менше двох тисяч осіб. Був містечком, від 1866 року - центром волості, 1940 року став райцентром та водночас селом, яке 1946 року перейменували на Соснове. У 1959р. воно стало селищем (міського типу), а 1962 року втратило статус райцентру. Було в Березнівському районі, а від 2020 року є в Рівненському.

Католики латинського обряду містечка належали до парафії Пресвятої Трійці у Невіркові. У 1805 році у Людвиполі було споруджено для них дерев'яну каплицю коштом місцевого власника графа Болеслава Понінського, яка згадується в складі цієї парафії у всіх схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії, принаймні, від 1852 року аж до 1921 року.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: серпень, 10
1799 - закладено наріжний камінь костелу св. Анни і св. Йоахима у Хусті на Закарпатті;
2006 - єпископ Мар’ян Бучек в костелі Різдва св. Йоана Хрестителя у Мостиськах на Львівщині освятив пам'ятну таблицю багаторічного душпастира о. Казимира Мончинського;
2014 - архієпископ Мечислав Мокшицький в костелі Пресвятої Трійці в Івано-Франковому на Львівщині освятив та коронував вірну копію чудотворної ікони Матері Божої Янівської;
- єпископ Віталій Скомаровський в костелі Преображення Господнього у Сарнах на Рівненщині освятив дзвін, подарований сім’єю Горошкевичів та колишніми парафіянами Гути Степанської;
2021 - о. Гжегож Кіда в костелі св. Лаврентія у Хирові на Львівщині освятив нову скульптуру св. Лаврентія;
Наступна дата: серпень, 11
1809 - єпископ Ян Подгороденський реконсекрував відновлений головний вівтар св. Антонія у костелі Успіння Пресвятої Діви Марії у Корці на Рівненщині;

У 1920-1921 роках у Людвиполі постала самостійна парафія, виокремившись із невірківської, із настоятелем о. Антонієм Бужинським, старою каплицею св. Станіслава єп. мч. та понад трьома тисячами вірних. Проте від 1926 року у схематизмах подається новий дерев'яний храм, споруджений 1925 року завдяки зусиллям адміністратора (а потім і настоятеля) о. Леонарда Самосенка, рукоположеного в священики 1923 року, а парафія вже мала 4800 вірян. 1928 року схематизм вперше титулує костел Пресвятим Серцем Ісуса, а 1929 року вперше у складі цієї парафії вказує муровану 1849 року каплицю у Бистричах, що раніше належала парафії у Невіркові.

У 1938 році о. Самосенка в Людвиполі замінив настоятель о. Болеслав Жилінський. На той час чисельність парафіян становила близько двох з половиною тисяч осіб у майже двох десятках сусідніх сіл. Вона зменшилась, оскільки ще 1928 року виділились в окрему парафію Пресвятої Діви Марії Цариці Польщі Левачі разом із значною кількістю колишніх людвипольських вірян.

Джерело фотознімка: Włodzimierz Dębski

Від 1941 року парафією в Людвиполі опікувався o. Болеслав Войтун OFM Cap. У 1943 році вояки УПА спалили костел. На його місці пізніше збудували лікарню з дерев'яних будматеріалів, отриманих із розібраного храму у Левачах. 15 серпня 2014 року колишні парафіяни встановили на занедбаному колишньому парафіяльному кладовищі пам'ятну таблицю-хрест із згадкою про знищений храм.

Джерело фотознімка: Włodzimierz Dębski
СВЯТИНІ,
ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:
Місцезнаходження: Луцька д-я, Рівненська обл.; Статус: КОСТЕЛИ / Звичайні; Належність і стан: Зруйновані / Повністю; Титул: ІСУСА ХРИСТА / Серця; Вік: XIX-XXI століття / XX століття / I половина; Матеріал: Дерев‘яні;
Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.
Фільми