KOSTOPOL. Dawny kościół p.w. Najświętszego Serca Jezusa Chrystusa Eucharystycznego (193? - 1939). Rówieński obw., Rówieński r-n

35000 Костопіль,
вул. Грушевського

У 1783р. отримано дозвіл на заснування в селі Остальцях, відомих у документах з 1648 року, містечка Костпіль чи Костопіль. Наприкінці XVIIIст. тут проживало 248 мешканців, 1860 року - 304, а після того, як 1885 року Костопіль став центром волості, 1897 року - 1706, на початку 20-х років - 2990 осіб. 1923 року Костопіль став містом, 1925 року - повітовим центром. У 1939р. підтверджено статус міста, був райцентром, а від 2020 року входить до Рівненського району. Нині має понад 30 тисяч жителів.

Кількість римо-католиків Костополя, які належали до парафії Заручин Пресвятої Діви Марії в Олександрії, 1923 року зросла настільки, що вони отримали свою парафію, а 1924 року - дерев'яний костел Пресвятого Серця Господа Ісуса Євхаристійного. Проте 1927 року їх чисельність становила вже 2300 осіб - надто багато для невеликої святині.

Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: czerwiec, 14
1619	- освячено під титулом Матері Божої Умиління костел бернардинів у Сокалі на Львівщині;
1868	- архієпископ Франциск Вежхлейський консекрував костел св. Миколая у Соколові на Львівщині;
1903	- архієпископ Йосиф Більчевський освятив оновлений головний вівтар костелу св. Станіслава єп. мч. у Фірлеєві (Липівці) на Івано-Франківщині; - єпископ Кароль Фішер повторно освятив костел св. Миколая єп. у Дублянах на Львівщині;
1992	- повернений храм Пресвятої Трійці у Любомлі на Волині освятив о. Людвіг Камілєвський;
1996	- костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Кам‘янці-Бузькій на Львівщині проголосили санктуарієм Умираючого Господа Ісуса з Милятина;
2014	- єпископ Леон Дубравський у співлужінні єпископа Леона Малого консекрував костел Пресвятої Трійці в Окопах на Тернопільщині;
Następna data: czerwiec, 15
1895	- освячено наріжний камінь костелу Преображення Господнього у Семаківці на Тернопільщині;
1913	- архієпископ Йосиф Більчевський урочисто коронував образ Матері Божої Неустанної Допомоги головного вівтаря костелу Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі;
1962	- помер у Варшаві колишній архієпископ-митрополит Львівський Євгеній Базяк, похований в Кракові у Вавельській катедрі;
2011	- ординарій Київсько-Житомирський єпископ Ян Пурвінський зрікся з уряду, призначено ординарієм дієцезії з наданням титулу архієпископа ad personam єпископа Петра Мальчука;
2019	- єпископ Броніслав Бернацький впровадив реліквії св. Антонія Падуанського до костелу св. Антонія Падуанського у Южноукраїнську на Миколаївщині; - єпископ Едуард Кава впровадив мощі св. Антонія Падуанського до костелу св. Антонія Падуанського у Косові-Хом'яківці на Тернопільщині;
2021	- о. Вісвалдаса Кулбокаса призначено Апостольським нунцієм в Україні і титулярним архієпископом Мартани;

Тому завдяки зусиллям настоятеля о. Людвика Варпеховського в Костополі розпочали підготовку до будівництва нового, більшого та мурованого храму. Принаймні, саме 1927 року постав його проект у стилі польського ренесансу авторства варшавського архітектора Фелікса Міхальського, який, зокрема, передбачав навіть централізований обігрів святині. Кошторис її будівництва сягнув 300 тисяч злотих.

І вже на початку 30-х років (за одними даними - 1931 року, за іншими - 1933 року) коштом вірних поряд із дерев'яним (справа від нього) розпочали спорудження мурованого храму в Костополі. Оскільки воно вимагало значного фінансування, то спочатку прийняли рішення збирати кошти з усіх громадян польської національності, які працювали на підприємствах міста, а потім задіяли вже усіх працюючих незалежно від віросповідання. Для цього було випущено спеціальну марку. І вже 1936 року у новому костелі почали інколи проводили богослужіння, проте до вересня 1939 року не вдалось завершити оздоблювальні роботи та освятити храм.

Під час німецької окупації Костополя костел стояв законсервованим, а після повернення радянської влади за вказівкою якогось із приїжджих партійних функціонерів його вирішили розібрати, дозволивши це робити місцевому населенню для власних потреб. Для тих, хто будувався, видавались навіть спеціальні дозволи на добування цегли з храму. В результаті до 1972 року святиню розібрали по цеглині аж до фундаменту (цей факт засвідчено документами у Рівненському державному архіві), а на цьому фундаменті збудували котельню.