|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
35351 Тайкури
Перші документальні згадки про Тайкури (Тайгури) датуються 1570 і 1583 роками. 3 квітня 1614 року поселення отримало магдебурзьке право, проте пізніше знову стало селом, в якому наприкінці ХІХ століття проживало 678 мешканців, 1906 року - 870, а нині воно має понад шість сотень осіб.
Перший (дерев'яний) костел на мурованому фундаменті у підніжжя замку в Тайкурах постав на початку XVII століття (ймовірно, у другому десятилітті). Пізніше тут вперше було засновано парафію, якій 7 лютого 1686 року Маріанна Матчинська заповіла 2400 злотих (заповіт зафіксований в луцьких міських записах 9 березня 1686 року). У квітні 1698 року Ян Куберський заповів парафії 3000 злотих, що підтверджено у записах луцької курії 13 грудня 1706 року.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: липень, 15 | |
| 1464 | - архієпископ Григорій Саноцький консекрував костел у Підкамені на Львівщині під титулом Пресвятої Діви Марії, Святого Хреста, свв. Апп. Петра і Павла і Всіх Святих; |
| 1826 | - освячено новоспоруджений костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Умані на Черкащині; |
| 1845 | - освячено земельну ділянку під спорудження костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Сніткові на Вінничині; |
| 1872 | - отримав священничі свячення у Санкт-Петербурзі майбутній єпископ-ординарій Луцько-Житомирський Болеслав Клопотовський; |
| 1901 | - інгрес ординарія Луцько-Житомирського єпископа Кароля Недзялковського до Житомирської катедри; |
| 1906 | - о.-канонік Юзеф Пяскевич освятив новозбудований костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Ворохті на Івано-Франківщині; |
| 1930 | - єпископи Франциск Лісовський та греко-католицький Никита Будка у відновленому костелі Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Більшівцях на Івано-Франківщині очолили урочистість внесення ікони Матері Божої Більшівецької; |
| 2001 | - новоспоруджений храм Матері Божої Святого Скапулярію у Чимбарівці на Хмельниччині консекрував єпископ Ян Ольшанський; |
| Наступна дата: липень, 16 | |
| 1785 | - інгрес єпископа-ординарія Луцько-Житомирського (Київського) Каспера Цецішовського до Житомирської катедри; |
| 1930 | - костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Колках на Волині освятив Луцький єпископ-помічник Стефан Вальчикевич; |
| 1934 | - освячено новозбудовану каплицю Матері Божої Святого Скапулярію в Ільнику на Львівщині; |
| 1938 | - архієпископ Болеслав Твардовський консекрував новоспоруджений костелу Матері Божої Святого Скапулярію кармелітів босих у Львові на Персенківці; |
| 1995 | - єпископ Ян Ольшанський консекрував новозбудований костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Писарівці на Хмельниччині; |
| 2004 | - костел св. Йосифа у Полупанівці на Тернопільщині став санктуарій Матері Божої Святого Скапулярію; |
| 2007 | - призначено архієпископом-коад’ютором Львівської архідієцезії о. Мечислава Мокшицького, а єпископа Мар’яна Бучека - коад’ютором Харківсько-Запорізької дієцезії; |
| 2014 | - Голова Папського Комітету з Міжнародних Євхаристійних Конгресів архієпископ П'єро Маріні освятив каплицю у Львівській курії; - освячено скульптуру Марії Матері Миру, яка встановлена на подвір'ї костелу Матері Божої Святого Скапулярію у Томашполі на Вінничині; |
Наступний і вже мурований храм у Тайкурах фундував 29 листопада 1710 року черговий місцевий власник Лаврентій Пепловський, подільський окружний суддя (фундаційний акт зареєстрований 1 грудня 1710 року в луцьких міських записах). І вже 12 грудня цього ж року єпископ Луцький Олександр Виговський повторно утворив тут парафію (ймовірно, що фундація Пепловського стосувалась саме відновленої парафії, а храм на той час вже було, в основному, збудовано). Якщо не будівництво, то, принаймні, оздоблення та оснащення святині тривало понад півтори десятки років. 1 червня 1727 року єпископ Луцький Стефан Рупневський консекрував під титулом св. Лаврентія новоспоруджений та споряджений храм на честь його фундатора.
Костел у Тайкурах, збудований на фундаментах попередньої святині у підніжжя замку, мав бабінець, дві каплиці, ризницю та скарбницю. Його дах був покритий черепицею, одна з каплиць - ґонтом, а інша (разом із скарбницею) - бляхою. Головний із семи дерев'яних вівтарів містив образ св. Лаврентія на полотні. На одній із стін був намальований портрет фундатора храму, що зрозуміло, а на іншій (із невідомих причин) - єпископа-помічника Луцького (від 1862 року) Яна Чолганського, який помер 1864 року. На костельному подвір'ї стояла мурована дзвіниця з двома невеликими та одним більшим дзвонами (третій через тріщину відправлявся до Гданська на переливання).
Із середини XIX століття до середини 90-х років тайкурську парафію чисельністю від восьми сотень до понад двох тисяч вірян із трьома каплицями у Здовбиці, яка стала філією, дерев'яною в Колесниках, мурованою в Оженині та мурованою цвинтарною у Тайкурах обслуговував настоятель о. Антоній Годлевський, якого замінив о.-капуцин Зенон Рогуський. При ньому кількість парафіян зросла до понад 3800, щезла каплиця у Здовбиці, проте почалась підготовка до будівництва святині у Здовбунові. Перед Ісв. війною парафію адміністрував о. Антоній Попель.
У 1920 році із тайкурської парафії виділили Здовбунів як самостійну парафію разом із навколишніми сусідніми селами, внаслідок чого її чисельність зменшилась удвічі - із чотирьох тисяч до двох. Принаймні, із 1922 року нею опікувався адміністратор, а потім і настоятель о. Ян Рутковський. На початку 30-х років виокремився в окрему парафію Оженін із новозбудованим мурованим костелом та понад десятком колишніх тайкурських сіл. Перед ІІ світовою війною о. Рутковський обслуговував майже два десятки населених пунктів, в яких проживало понад 1100 вірних, а в складі парафії залишилась лише цвинтарна каплиця.
У радянські часи зачинений костел в Тайкурах 14 квітня 1952 року перетворили на зерносховище, а від 14 лютого 1953 року він використовувався як музей атеїзму. У 1979 році став господарським складом місцевого колгоспу, нині перебуває у стані руїни. В останні роки волонтери з Польщі та місцеві час від часу прибирають храм та його територію, встановлюють хрести та запалюють свічки.
Головна сторінка