Вперше у документах Рафалівка, яка від 1946 року називається Старою Рафалівкою, згадується 1647 роком. У 1663-1665 роках поселенням володів гетьман Правобережної
України Павло Тетеря, який 22 травня 1666 року здобув для Рафалівки магдебурзьке право. У складі Російської імперії містечко було центром волості.
Нині у селі проживає менше півтисячі мешканців. Належало до Володимирецького району, а тепер - до Вараського.
Споруджений у Рафалівці 1783 року мурований костел царська влада у 30-х роках XIX століття віддала православним. Є невиразна згадка про те,
що, принаймні, наприкінці цього століття у містечку була філіальна каплиця парафії св. Йосифа, Улюбленця Пресвятої Діви Марії, у Володимирці.
У міжвоєнний період римо-католики намагались через суд повернути свій колишній костел, проте зазнали невдачі, тому 1926 року їм довелось збудувати інший храм,
але дерев'яний, який освятили під титулом свв. Апп. Петра і Павла.
Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: wrzesień, 12
1847
- майбутній єпископ-ординарій Луцько-Житомирський Кирило Любовидзький рукоположений в священники у Вільнюсі (Литва)
єпископом-помічником Казимиром Дмоховським;
А парафію у Рафалівці було засновано роком раніше, і нараховувала вона в 30-х та на початку 40-х років понад півтори тисячі вірних у трьох десятках сусідніх сіл.
Обслуговував їх настоятель о. Владислав Пжигодзінський, котрий замінив попереднього - о. Домініка Мілевського. Була філіальна каплиця у Більській Волі, збудована
родиною її власників Мікулічів, якою від 1942 року стали послуговуватись православні.
Залишки костелу у Рафалівці зберігались до 1994 року, поки їх не розібрав господар, який отримав земельну ділянку із колишнім римсько-католицьким храмом.
В колишньому парафіяльному будинку теж проживають приватні особи.
Strona główna