ZDOLBUNÓW. Kościół p.w. św. Ap. Piotra i Pawła (1908). Rówieński obw., Rówieński r-n

35703 Здолбунів,
вул. Костельна

Уперше письмово поселення згадується 1497 року як Долбунів, а також у 1533 і 1570 роках, а назва Здолбунів відома із 1629 року. 1798 року у селі проживало лише 276 мешканців, проте 1897 року - вже 4692, а 1906 року (після отримання у 1903р. статусу міста) - 9590. Від 1924 року Здолбунів був повітовим центром, а у 1939-2020 роках - районним. Нині у ньому проживає понад 25 тисяч осіб.

Католики латинського обряду Здолбунова належали до парафії св. Лаврентія у Тайкурах, проте могли користуватись не тільки парафіяльним костелом, але й каплицею у розташованій південніше та значно ближче Здовбиці, яка, принаймні, із 70-х років XIX століття мала підвищений статус філії тайкурської парафії.

Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: lipiec, 20
1819	- єпископ Францішек Мацкевич консекрував новоспоруджений та оснащений костел Пресвятої Трійці у Купині на Хмельниччині;
1928	- о. Стефан Вальчикевич номінований єпископом-помічником Луцьким;
1996	- єпископ Ян Пурвінський освятив новозбудований костел Пресвятого Серця Ісуса Христа у Биківці на Житомирщині;
2011	- єпископ Мар'ян Бучек освятив дзвони храму Святої Родини у Харкові;
2018	- архієпископ Мечислав Мокшицький за участю італійського архієпископа Ренато Боккардо освятив відновлену цвинтарну каплицю у Ямполі на Львівщині;
Następna data: lipiec, 21
1711	- заклали наріжний камінь мурованого костелу св. Йоана Хрестителя (та монастиря) у Берестечку на Волині;
1760	- номіновано архієпископом-митрополитом Львівським єпископа Вацлава Сераковського;
1789	- храм у Ляхівцях на Хмельниччині консекрував єпископ- помічник Луцький Хризостом Качковський під титулом Пресвятої Трійці;
1823	- у Друхові на теренах парафії св. Каетана у Березневому (Рівненщина) народився майбутній єпископординарій Луцько-Житомирський Кирило Любовидзький;
1924	- закладено фундамент та вмуровано і освячено наріжний камінь майбутнього костелу Різдва Пресвятої Діви Марії у Старих Петликівцях на Тернопільщині;
2024	- за участю Папського легата кардинала П’єтро Пароліна костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Бердичеві на Житомирщині проголошено малою базилікою;

Внаслідок стрімкого розвитку Здолбунова як залізничного вузла та промислового міста чисельність римо-католиків (в основному, польського і чеського етнічного походження) суттєво зросла. Окрім того, від початку ХХст. у схематизмах вже не згадується філіальна каплиця у Здовбиці (ймовірно, через непридатність). Тому виникла необхідність мати у місті свою святиню. І мурована каплиця постала вже 1908 року коштом вірян. Вважається, що ініціатором її спорудження був тайкурський душпастир о. Йосиф Ізбінський, проте цей висвячений 1904 року молодий священник у 1907р. ще був адміністратором парафії св. Миколая у Миколаєві (нині - Миколаївка) на Поділлі, а в Тайкурах парафію тоді продовжував адмініструвати о.-капуцин Зенон Ругуський, тому, ймовірно, що саме він ініціював та підготував будівництво храму. Але пізніше парафія справді перейшла під опіку о. Ізбінського, який доклав зусилля до спорудження та оснащення каплиці.

У 1920 році у Здолбунові було засновано парафію чисельністю понад дві тисячі вірних, проте її і далі обслуговував тодішній тайкурський адміністратор о. Мечислав Моравець. І лише через рік-два вона перейшла під опіку своїх адміністраторів, а першого настоятеля отримала 1927 року (ним став о. Войтех Камінський), якого 1930 року замінив о. Казимир Нановський. Тоді кількість римо-католиків у самому місті та майже трьох десятках сусідніх населених пунктах зросла до понад чотирьох з половиною тисяч осіб. Оскільки саме о. Нановському схематизми приписують перебудову каплиці на костел, то розпочатись вона могла лише на початку 30-х років. До того ж, автор проекту реконструкції храму луцький архітектор Францішек Кокеш, випукник архітектурного відділу Львівської політехніки, лише після 1927 року покинув державну службу і зайнявся приватною практикою розробки архітектурних проектів.

Втім, вже із 1933 року настоятелем у Здолбунові служив о. Олександр Сенницький, якому довелось продовжувати справу будівництва та оснащення костелу (зокрема, завдяки його зусиллям було споруджено високу вежу). Проте, як показує малюнок проекту храму, покладений в основу надрукованої так званої 'цегелки' на його будівництво, до ІІсв. війни вдалось реалізувати не всі проектні архітектурні елементи святині. Після ІІ світової війни до костелу у Здолбунові доїжджав Слуга Божий о. Серафін Кашуба OFM Cap. Але 1956 року радянська влада храм зачинила, а потім зробила із нього меблевий склад, добудовавши до його фасаду меблевий павільйон-магазин. У 60-80-х роках здолбунівські римо-католики нелегально збиралися на молебні у приватних будинках.

Завдяки старанням оо. Антонія Андрущишина і Владислава Чайки на Різдво 1991 року влада дозволила провести урочисту Літургію в колишньому здолбунівському храмі, який повернули вірним 29 травня 1992 року. Відтоді храм поступово відновлюється. Було повернено також колишній парафіяльний будинок по вулиці Фабричній, який теж доводиться ремонтувати.