БЕРЕЖАНИ. Костел cвв. Апп. Петра і Павла / Різдва Пресвятої Діви Марії / Матері Божої, свв. Героніма і Ядвіги (1600 - 1615). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47501 Бережани,
вул. Лепких, 25,
+380 (3548) 220-45

Вперше Бережани згадуються 1375 роком, наступні документальні згадки датуються 1445, 1464, 1469, 1474, 1475 і 1483 роками. Магдебурзьке право отримали 1530 року, у 1781 році стали повітовим центром, а з радянських часів до 2020 року були райцетром (нині належать до Тернопільського району). 1695 року у місті проживало 3475 мешканців, 1880 року - 9290, у тому числі 3254 римо- і 2909 греко-католиків, наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть - близько 13000, з яких 4600 були поляками, а 3100 - українцями, нині - понад 17 тисяч осіб.

Першу сакральну споруду у Бережанах (замкову каплицю, яка побувала у розпорядженні протестантів, бо до них належав засновник міста Миколай Сенявський), збудували не пізніше 1525 року, а парафіяльний храм постав вже після заснування міста у 1530 році та був присвячений святому Миколаєві. Парафія ж вперше у документах згадується 1571 року. Пізніше цю святиню замінила нова, а на її місці спорудили бернардинський костел св. Миколая.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: травень, 18
1828 - архієпископ Андрій Анквич консекрував костел Матері Божої Сніжної у Куткорі на Львівщині;
1899 - бережанський декан о. Еразм Нейбург освятив наріжний камінь майбутнього храму св. Станіслава єп. мч. в Козовій на Тернопільщині;
1991 - відбувся інгрес архієпископа Мар'яна Яворського до Львівської катедри;
1996 - архієпископ Мар'ян Яворський призначений Апостольським адміністратором відновленої Луцької дієцезії, а костел cвв. Апп. Петра і Павла у Луцьку став кафедральним;
2000 - Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович та єпископи Антал Майнек і Іван Семедій освятили костел Пресвятої Трійці в Ужгороді;
2002 - новоспоруджений костел Святого Духа у Кропивницькому (Кіровограді) консекрували Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович та єпископ Леон Дубравський;
- кардинал Мар'ян Яворський освятив каплицю у новоспорудженому парафіяльному будинку при костелі Божого Милосердя i Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі;
2003 - у Римі канонізовано єпископа Йосифа Пельчара, ординарія Перемишльського;
2007 - єпископ Мар'ян Бучек освятив пам'ятник Йоану Павлу ІІ перед костелом Мучеництва св. Йоана Хрестителя у Самборі на Львівщині;
2019 - єпископ Броніслав Бернацький в каплиці Матері Божої Фатімської у Подільську на Одещині коронував новою короною скульптурку Матері Божої Фатімської;
2021 - єпископ Едвард Кава освятив відреставровані скульптури Матері Божої Непорочної та фасадні сходи храму св. Антонія у Львові;
Наступна дата: травень, 19
1761 - освячено костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією в Оноківцях на Закарпатті;
1924 - освятили наріжний камінь храму Матері Божої Неустанної Допомоги у Магдалівці на Тернопільщині;
1929 - єпископ-помічник Луцький Стефан Вальчикевич освятив закладений ще в грудні 1928 року фундамент та наріжний камінь майбутнього костелу св. Ізидора у Римачах на Волині;
1930 - освячено земельну ділянку під будівництво храму Воздвиження Святого Хреста у Хмелиськах на Тернопільщині;
1939 - єпископ Стефан Вальчикевич освятив два нових дзвони костелу св. Ізидора у Римачах на Волині;
1997 - єпископ Ян Ольшанський освятив наріжний камінь майбутнього храму Матері Божої Фатімської у Ганнополі на Вінничині;
2013 - у Богуславі на Київщині освятили встановлений на костелі Зіслання Святого Духа хрест;

У 1584 році Ядвіга Сенявська (після смерті мужа Героніма Сенявського 1582 року) заснувала нове місто Адамів поруч із Бережанами, яке пізніше стало його частиною, та зобов'язалась збудувати тут власним коштом новий парафіяльний храм. Його будівництво біля ринку розпочалось не пізніше 1600 року, що засвідчив того року архієпископ Ян Соліковський, і завершилось, в основному, наприкінці першого десятиліття, оскільки у ньому помістили надгробок Софії Скарбек, померлої 1609 року. 1615 року цю святиню як готову похвально згадує єпископ Томаш Піравський, проте її консекрація (під титулом Матері Божої та свв. Ієроніма і Ядвіги) відбулась після остаточного оснащення аж через десять років, 31 серпня 1625 року архієпископом Яном Прухницьким.

У 1679-1685 роках костел у Бережанах після знищень, завданих козаками 1658 року і татарами 1675 року, було відремонтовано та перебудовано у пізньоготичному стилі. 1716 року він мав десять вівтарів, а через чверть століття - 11. 1754 року храм мав знову десять вівтарів, чотири дзвони на збудованій 1744 року настоятелем о. Михайлом Реронським мурованій дзвіниці та разом із спорудженим на початку цього століття парафіяльним будинком перебував у дуже занедбаному стані. Кількість вівтарів святині поступово зменшувалась: 1764 року - 8, 1766 року - 7. В першій половині 70-х років завдяки зусиллям та коштам тодішнього настоятеля (і єпископа-помічника Львівського) Криспина Цешковського бережанський костел відремонтували ззовні та всередині, оновили також його оснащення, зокрема, вівтарі. Після чого 17 вересня 1775 року єпископ Цешковський його реконсекрував (ймовірно, вже під титулом Різдва Пресвятої Діви Марії).

У 1811 року храму в Бережанах завдала пошкоджень пожежа, відбудували його на кошти Ізабелли Любомирської. У 1841-1843 роках відбулась його внутрішня реставрація. Чергові відновлювальні роботи в костелі здійснив наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть настоятель Леонард Остоя-Солецький. У 1923-1924 роках було відремонтовано завдані І світовою війною знищення. Саме 1924 роком датується перша згадка про цей костел під титулом cвв. Апп. Петра і Павла (можливо, так його переосвятили після ремонту). Наприкінці 30-х років було проведено чергову реставрацію святині (в основному, всередині). Від 1931 року парафію, що наприкінці 30-х років нараховувала понад 7 тисяч вірян у місті та семи сусідніх селах і мала філіальні каплиці в Баранівці (до 1934 року), в Бережанах-Хатках, Гиновичах, Котові (до 1921-1923рр.), Куропатниках (до 1896-1906рр.), Мечищові (до 1921 року), Раю (приватна) і Шибалині (до 1934 року) та цвинтарну в Бережанах, обслуговував настоятель о. Адам Ланьцуцький.

Фотознімок: Nakonechnyi

У 1945 році о. Ланцуцький разом із вікаріями, частиною парафія-поляків та костельного майна виїхав до Польщі. Зачинений костел радянська влада спочатку використовувала в якості зерносховищі, а потім (на початку 50-х років), поділивши його на два поверхи - як приміщення спортивної школи. У 1994 році в колишньому храмі, ще не поверненому відновленій 1993 року парафії, відбулась перше післявоєнне богослужіння. 1995 року вірянам віддали нижній поверх святині, а потім - всю. У костелі проведено необхідні ремонтні роботи.

Фотознімок: Poster

Парафію обслуговують дієцезіальні священники.

ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.