|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
47501 Бережани,
вул. Лепких, 25,
+380 (3548) 220-45
Вперше Бережани згадуються 1375 роком, наступні документальні згадки датуються 1445, 1464, 1469, 1474, 1475 і 1483 роками. Магдебурзьке право отримали 1530 року, у 1781 році стали повітовим центром, а з радянських часів до 2020 року були райцетром (нині належать до Тернопільського району). 1695 року у місті проживало 3475 мешканців, 1880 року - 9290, у тому числі 3254 римо- і 2909 греко-католиків, наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть - близько 13000, з яких 4600 були поляками, а 3100 - українцями, нині - понад 17 тисяч осіб.
Першу сакральну споруду у Бережанах (замкову каплицю, яка побувала у розпорядженні протестантів, бо до них належав засновник міста Миколай Сенявський), збудували не пізніше 1525 року, а парафіяльний храм постав вже після заснування міста у 1530 році та був присвячений святому Миколаєві. Парафія ж вперше у документах згадується 1571 року. Пізніше цю святиню замінила нова, а на її місці спорудили бернардинський костел св. Миколая.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: листопад, 11 | |
| 1729 | - освячено новоспоруджений тринітарський костел св. Михаїла і Навернення св. Павла у Луцьку; |
| 1863 | - новозбудований храм св. Архангела Михаїла консекрував архієпископ Львівський Франциск Вежхлейський; |
| 1923 | - інгрес до Львівської архікатедри архієпископа-митрополита Львівського Болеслава Твардовського; |
| 1928 | - освячено земельну ділянку під будівництво костелу Матері Божої Остробрамської у Львові; |
| 1992 | - після завершення ремонту освятили костел cвв. Апп. Петра і Павла у Череші на Буковині; |
| 1994 | - відремонтований костел Всіх Святих у Букачівцях на Івано-Франківщині освятив єпископ Маркіян Трофим'як; |
| 2000 | - новозбудований костел св. Ядвіги у Жовтому Броді на Житомирщині консекрував єпископ Ян Пурвінський; |
| 2004 | - отримав єпископське свячення з рук кардинала Джованні Лайоло майбутній Апостольський нунцій в Україні о. Томас Галліксон; |
| 2016 | - архієпископ Мечислав Мокшицький за участю єпископів Антала Майнека і Ніла Лущака освятив перед Мукачівською катедрою скульптуру св. Мартина; |
| 2019 | - о. Микола Лучок призначений єпископом-помічником Мукачівської дієцезії; |
| 2020 | - єпископ Станіслав Широкорадюк відкрив та освятив створений з ініціативи єпископа Броніслава Бернацького пам'ятник знищеному храму св. Климентія в Одесі; |
| 2021 | - в каплиці св. Йосифа в Мукачеві на Закарпатті за участю Апостольського нунція в Україні архієпископа Вісвальдаса Кульбокаса освячено відреставрований орган початку ХІХ століття, привезений з парафії св. Фелікса в Округлій; |
| Наступна дата: листопад, 12 | |
| 1989 | - о. Антоній Андрущишин звершив першу післявоєнну Месу у храмі Успіння Пресвятої Діви Марії в Острозі на Рівненщині; |
| 1994 | - архієпископ Мар'ян Яворський освятив новозбудовану дзвіницю та 3 нових дзвони костелу cвв. Апп. Петра і Павла в Яворові на Львівщині; |
| 2017 | - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив новозбудований Дім Милосердя у Львові на Збоїщах і каплицю св. брата Альберта у ньому; |
| 2022 | - єпископ Едвард Кава за участю єпископа Віталія Скоморовського урочисто освятив відремонтований костел св. Яна Кентійського у Лошневі на Тернопільщині; |
| 2024 | - Помер єпископ Броніслав Бернацький у вінницькій лікарні, похований на цвинтарі рідної парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі на Вінничині; |
У 1584 році Ядвіга Сенявська (після смерті мужа Героніма Сенявського 1582 року) заснувала нове місто Адамів поруч із Бережанами, яке пізніше стало його частиною, та зобов'язалась збудувати тут власним коштом новий парафіяльний храм. Його будівництво біля ринку розпочалось не пізніше 1600 року, що засвідчив того року архієпископ Ян Соліковський, і завершилось, в основному, наприкінці першого десятиліття, оскільки у ньому помістили надгробок Софії Скарбек, померлої 1609 року. 1615 року цю святиню як готову похвально згадує єпископ Томаш Піравський, проте її консекрація (під титулом Матері Божої та свв. Ієроніма і Ядвіги) відбулась після остаточного оснащення аж через десять років, 31 серпня 1625 року архієпископом Яном Прухницьким.
У 1679-1685 роках костел у Бережанах після знищень, завданих козаками 1658 року і татарами 1675 року, було відремонтовано та перебудовано у пізньоготичному стилі. 1716 року він мав десять вівтарів, а через чверть століття - 11. 1754 року храм мав знову десять вівтарів, чотири дзвони на збудованій 1744 року настоятелем о. Михайлом Реронським мурованій дзвіниці та разом із спорудженим на початку цього століття парафіяльним будинком перебував у дуже занедбаному стані. Кількість вівтарів святині поступово зменшувалась: 1764 року - 8, 1766 року - 7. В першій половині 70-х років завдяки зусиллям та коштам тодішнього настоятеля (і єпископа-помічника Львівського) Криспина Цешковського бережанський костел відремонтували ззовні та всередині, оновили також його оснащення, зокрема, вівтарі. Після чого 17 вересня 1775 року єпископ Цешковський його реконсекрував (ймовірно, вже під титулом Різдва Пресвятої Діви Марії).
У 1811 року храму в Бережанах завдала пошкоджень пожежа, відбудували його на кошти Ізабелли Любомирської. У 1841-1843 роках відбулась його внутрішня реставрація. Чергові відновлювальні роботи в костелі здійснив наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть настоятель Леонард Остоя-Солецький. У 1923-1924 роках було відремонтовано завдані І світовою війною знищення. Саме 1924 роком датується перша згадка про цей костел під титулом cвв. Апп. Петра і Павла (можливо, так його переосвятили після ремонту). Наприкінці 30-х років було проведено чергову реставрацію святині (в основному, всередині). Від 1931 року парафію, що наприкінці 30-х років нараховувала понад 7 тисяч вірян у місті та семи сусідніх селах і мала філіальні каплиці в Баранівці (до 1934 року), в Бережанах-Хатках, Гиновичах, Котові (до 1921-1923рр.), Куропатниках (до 1896-1906рр.), Мечищові (до 1921 року), Раю (приватна) і Шибалині (до 1934 року) та цвинтарну в Бережанах, обслуговував настоятель о. Адам Ланьцуцький.
У 1945 році о. Ланцуцький разом із вікаріями, частиною парафія-поляків та костельного майна виїхав до Польщі. Зачинений костел радянська влада спочатку використовувала в якості зерносховищі, а потім (на початку 50-х років), поділивши його на два поверхи - як приміщення спортивної школи. У 1994 році в колишньому храмі, ще не поверненому відновленій 1993 року парафії, відбулась перше післявоєнне богослужіння. 1995 року вірянам віддали нижній поверх святині, а потім - всю. У костелі проведено необхідні ремонтні роботи.
Парафію обслуговують дієцезіальні священники.
Головна сторінка