БІЩЕ. Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (1624 - 1638). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47512 Біще,
вул. Тараса Шевченка, 80А

Поселення Біще (Боще, Буще) відоме у документах від 16 серпня 1375 року, є також згадка 1399 року (описується як місто), проте вважається заснованим 1086 року. 1880 року у селі проживало 675 мешканців, з них лише 260 були римо-католиками, 1900 року - 869, у тому числі 501 греко- і 311 римо-католиків, 1939 року - 1059 (католиків 589 і 430 відповідно), нині село нараховує менше півтисячі осіб. Входило до Бережанського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Згадка 1399 року стосується місцевої парафії, для якої саме того року видав привілей архієпископ Яків Стрепа, яким наділив парафію своєю десятиною. У цьому тексті згадуються ректор і вікарій парафіяльного костелу. Храм був дерев'яним та носив титул Матері Божої. Чергову фінансову допомогу парафія отримала 1433 року від власника поселення Яна Боща. Костел разом з містом спалили турки, ймовірно, 1498 року. Тривалий час місцеві віряни не мали своєї святині та відвідували костели у навколишніх поселеннях.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: травень, 29
1774 - костел Пресвятої Трійці у Янові на Львівщині консекрував архієпископ Вацлав Сераковський;
- консекровано костел св. Якова Ап. у Краковці на Львівщині;
1845 - єпископ-ординарій Луцько-Житомирський Михайло Пивницький помер у Житомирі, де і був похований;
1982 - висвячений на священника Веронським єпископом Джузеппе Амарі майбутній Апостольський нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті;
1983 - священничі свячення з рук кардинала Юліанcа Ваіводса у Ризі (Латвія) отримав майбутній єпископ-ординарій Кам'янець-Подільський Леон Дубравський;
1993 - костел Воздвиження Святого Хреста у Миньківцях на Хмельниччині консекрував єпископ Ян Ольшанський;
- повернену каплицю св. Варвари у Клесові на Рівненщині освятив єпископ Маркіян Трофим’як;
2011 - єпископ-помічник Львівський Леон Малий вмурував наріжний камінь Благодійного центру бл. с. Марти Вєцкої в Снятині на Івано-Франківщині;
2014 - інгрес до Харківської катедри ординарія Харківсько-Запорізького єпископа Станіслава Широкорадюка;
2016 - єпископ Леон Малий освятив скульптури Богородиці з малим Ісусом та Йосифа на відновленому бульварі перед костелом Успіння Пресвятої Діви Марії у Золочеві на Львівщині;
Наступна дата: травень, 30
1908 - костел св. Йосифа у Кучургані на Одещині консекрував єпископ Тираспільський Йосиф Кесслер;
1910 - костел Вознесіння Ісуса Христа у Красному на Миколаївщині освятив єпископ Тираспольський Йосиф Кесслер;
2021 - архієпископ Мечислав Мокшицький у Глиницях на Львівщині впровадив до каплиці Вознесіння Ісуса Христа реліквії св. Йоана Павла ІІ та освятив його образ;

Будівництво сучасного мурованого храму в Біщу, здійснене коштом Катерини Сенявської, датують 1624-1638 роками. Головний вівтар костелу містив привезений Олександром Синявським з Риму образ Матері Божої з Дитятком, який з часом зазнав слави чудотворного, а сам храм став відомим на Русі Марійним санктуарієм. За настоятеля о. Станіслава Бжежанського, котрий працював тут у 1693-1738рр., костел було перебудовано, він отримав виразний оборонний характер, причому ця перебудова завершилась до 1716 року, коли парафію візитував архієпископ Ян Скарбек. 1722 року храм мав 4 вівтарі, 1741 року - 5: головний із чудотворною іконою Матері Божої, бічні Матері Божої Скорботної, Господа Ісуса Милосердного, св. Бригіди (1766 року - Христа Розіп'ятого) і св. Анни (1766 року - св. Миколая), а в 1763 та 1871 роках отримав нові дахи.

Від 1885 року фіксується дуже поганий технічний стан костелу в Біщу, його оснащення теж суттєво збідніло, зокрема, перед І світовою війною залишилось лише три вівтарі. У 1918-1919 роках відбулась реставрація частково пошкодженого під час Ісв. війни храму, а 1920 року відновлено вівтарі Господа Ісуса Милосердного, Матері Божої Скорботної і св. Миколая. Від 1937 року понад півтори тисячі вірян у Бущу та ще дев'яти сусідніх селах обслуговував настоятель о. Філіп Зайонц, а власні святині мали Дрищів, який нині є Надрічним, та Малі Шумляни (тепер - Підлісне). Наприкінці існування парафії костел мав окрім вже згаданих вівтарів ще два - головний XVIIст. із чудотворним образом та бічний XVIIст. Христа Розіп'ятого.

Джерело фотознімка: m-a-d-m-a-x.livejournal.com

У січні 1944 році останній парох о. Зайонц змушений був покинути Біще. 21 квітня цього ж року завдяки допомозі німецького унтерофіцера Георгія Франца із пошкодженого у березні храму вдалось вивезти до Бережан, а потім - до Польщі, найціннішу частину костельного майна, у тому числі і чудотворний образ Матері Божої. Святиня ж радянською владою від 50-х років використовувалась як склад хімдобрив, а потім стояла пусткою та руйнувалась.

Джерело фотознімка: m-a-d-m-a-x.livejournal.com

У пострадянський період храм у Біщу почистили, інколи у ньому відправляли Меси. 2009 року настоятель парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Бережанах о. Андрій Ремінець узявся за відновлення зруйнованої святині. Зокрема, у червні 2014 року почали відновлювати дах, щоб зупинити руйнування костелу. До фінансування ремонтних робіт долучився о. Станіслав Жак із США, родина якого походить з Біща. 26 липня 2015 року єпископ-помічник Львівський Леон Малий освятив частково відремонтований храм та копії врятованих 1944 року завдяки німецькому унтерофіцеру Георгію Францу ікон.

Джерело фотознімка: projektbuszcze.org

Біще продовжують обслуговувати дієцезіальні священники із парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Бережанах.

Джерело фотознімка: m-a-d-m-a-x.livejournal.com
ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.