 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
47512 Біще,
вул. Тараса Шевченка, 80А
Поселення Біще (Боще, Буще) відоме у документах від 16 серпня 1375 року, є також згадка 1399 року (описується як місто), проте вважається заснованим 1086 року. 1880 року у селі проживало 675 мешканців, з них лише 260 були римо-католиками, 1900 року - 869, у тому числі 501 греко- і 311 римо-католиків, 1939 року - 1059 (католиків 589 і 430 відповідно), нині село нараховує менше півтисячі осіб. Входило до Бережанського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.
Згадка 1399 року стосується місцевої парафії, для якої саме того року видав привілей архієпископ Яків Стрепа, яким наділив парафію своєю десятиною. У цьому тексті згадуються ректор і вікарій парафіяльного костелу. Храм був дерев'яним та носив титул Матері Божої. Чергову фінансову допомогу парафія отримала 1433 року від власника поселення Яна Боща. Костел разом з містом спалили турки, ймовірно, 1498 року. Тривалий час місцеві віряни не мали своєї святині та відвідували костели у навколишніх поселеннях.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: грудень, 05 | |
| 1718 | - о. Станіслав Гозій, майбутній ординарій Кам'янець-Подільський, призначений єпископом-помічником у Перемишлі; |
| 1897 | - в костелі св. Катерини в Санкт-Петербурзі висвячений на єпископа о. Кароль Недзялковський, майбутній ординарій Луцько-Житомирський; |
| 1991 | - новозбудований костел Матері Божої Фатімської у Політанках на Вінничинеі консекрував єпископ Ян Ольшанський; |
| 2009 | - єпископ Віталій Скомаровський освятив новооблаштовану каплицю св. Миколая у Зеремлі на Житомирщині; |
| Наступна дата: грудень, 06 | |
| 1890 | - костел св. Миколая у Старому Самборі на Львівщині освятив єпископ Л. Солецький; |
| 1909 | - Луцько-Житомирський єпископ-помічник Антоній Карас освятив новоспоруджений костел св. Миколая у Києві; |
| 1912 | - освячено новозбудований костел св. Миколая у Пнікуті на Львівщині; |
| 1919 | - інгрес ординарія відновленої Кам'янець-Подільської дієцезії єпископа Петра Маньковського до Кам'янець-Подільської катедри; |
| 1974 | - призначений титулярним архієпископом Трентума і Апостольським делегатом у Мозамбіку майбутній Апостольський делегат в СРСР і Росії та неофіційний представник Ватикану в Україні о. Франческо Коласуонно; |
| 1997 | - повернений костел св. Миколая у Кам'янському на Дніпропетровщині освятив єпископ Станіслав Падевський; |
| 2016 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив відновлений храм св. Миколая у Повітні на Львівщині; |
| 2019 | - єпископ Едвард Кава в костелі св. Миколая у Куликові на Львівщині освятив новий вівтар, амвон, вхідні двері і відновлений вівтарний хрест; |
Будівництво сучасного мурованого храму в Біщу, здійснене коштом Катерини Сенявської, датують 1624-1638 роками. Головний вівтар костелу містив привезений Олександром Синявським з Риму образ Матері Божої з Дитятком, який з часом зазнав слави чудотворного, а сам храм став відомим на Русі Марійним санктуарієм. За настоятеля о. Станіслава Бжежанського, котрий працював тут у 1693-1738рр., костел було перебудовано, він отримав виразний оборонний характер, причому ця перебудова завершилась до 1716 року, коли парафію візитував архієпископ Ян Скарбек. 1722 року храм мав 4 вівтарі, 1741 року - 5: головний із чудотворною іконою Матері Божої, бічні Матері Божої Скорботної, Господа Ісуса Милосердного, св. Бригіди (1766 року - Христа Розіп'ятого) і св. Анни (1766 року - св. Миколая), а в 1763 та 1871 роках отримав нові дахи.
Від 1885 року фіксується дуже поганий технічний стан костелу в Біщу, його оснащення теж суттєво збідніло, зокрема, перед І світовою війною залишилось лише три вівтарі. У 1918-1919 роках відбулась реставрація частково пошкодженого під час Ісв. війни храму, а 1920 року відновлено вівтарі Господа Ісуса Милосердного, Матері Божої Скорботної і св. Миколая. Від 1937 року понад півтори тисячі вірян у Бущу та ще дев'яти сусідніх селах обслуговував настоятель о. Філіп Зайонц, а власні святині мали Дрищів, який нині є Надрічним, та Малі Шумляни (тепер - Підлісне). Наприкінці існування парафії костел мав окрім вже згаданих вівтарів ще два - головний XVIIст. із чудотворним образом та бічний XVIIст. Христа Розіп'ятого.
У січні 1944 році останній парох о. Зайонц змушений був покинути Біще. 21 квітня цього ж року завдяки допомозі німецького унтерофіцера Георгія Франца із пошкодженого у березні храму вдалось вивезти до Бережан, а потім - до Польщі, найціннішу частину костельного майна, у тому числі і чудотворний образ Матері Божої. Святиня ж радянською владою від 50-х років використовувалась як склад хімдобрив, а потім стояла пусткою та руйнувалась.
У пострадянський період храм у Біщу почистили, інколи у ньому відправляли Меси. 2009 року настоятель парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Бережанах о. Андрій Ремінець узявся за відновлення зруйнованої святині. Зокрема, у червні 2014 року почали відновлювати дах, щоб зупинити руйнування костелу. До фінансування ремонтних робіт долучився о. Станіслав Жак із США, родина якого походить з Біща. 26 липня 2015 року єпископ-помічник Львівський Леон Малий освятив частково відремонтований храм та копії врятованих 1944 року завдяки німецькому унтерофіцеру Георгію Францу ікон.
Біще продовжують обслуговувати дієцезіальні священники із парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Бережанах.
