 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
47523 Підвисоке
Перша документальна згадка про Підвисоке - 30 січня 1447 року, згадується також у 1524 і 1558 роках. 6 березня 1595 року отримало магдебурзьке право, підтверджене 31 грудня 1626 року (називалось також Високе). Потім містечко занепало і наприкінці XVIIст. знову стало селом. 1870 року тут проживало 314 мешканців, 1880 року - 331, у тому числі 175 римо-католиків, нині - близько 270 осіб. Село входило до Бережанського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.
У 1618 році місцевий власник Ян Висоцький фундував у Підвисокому парафію, тоді ж чи трохи раніше постав також перший (дерев'яний) костел під титулом Різдва Пресвятої Діви Марії. 1716 року занотовано, що вбогу парафію, яка не мала настоятеля, а лише - вікарія, передадуть під опіку препозита бережанського шпиталю.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: вересень, 13 | |
| 1842 | - у Гвіздці (парафія Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії) на Івано-Франківщині народився майбутній єпископ-помічник Львівський та кардинал Ян Пузина; |
| 1897 | - освячено новоспоруджений костел Матері Божої Святого Розарію у Косові на Івано-Франківщині; |
| 1922 | - єпископ Болеслав Твардовський під час візитації парафії освятив костел св. Яна Непомуцького у Таурові на Тернопільщині; |
| 1936 | - освячено наріжний камінь костелу Успіння Пресвятої Діви Марії у Комарниках на Львівщині; |
| 2008 | - новоспоруджений храм Всіх Святих i Матері Божої Фатімської у Дубищі на Волині освятив єпископ Маркіян Трофим’як; |
| Наступна дата: вересень, 14 | |
| 1764 | - у Римі рукоположений в священники майбутній єпископ-помічник Луцько-Житомирський Ян Підгороденський; |
| 1776 | - помер єпископ-помічник Львівський Самуїл Гловінський; |
| 1825 | - єпископ Франциск Мацкевич освятив храм св. Йоана Непомуки в Куні на Вінничині; |
| 1897 | - освячено наріжний камінь костелу (каплиці) сс.-шариток в Чорткові на Тернопільщині; |
| 1918 | - призначено титулярним єпископом Телміським та єпископом-помічником Львівським о. Болеслава Твардовського; |
| 1906 | - освячено новозбудований костел св. Йосифа у Гнівані на Хмельниччині; |
| 1924 | - архієпископ Болеслав Твардовський освятив наріжний камінь костелу cвв. Апп. Петра і Павла у Теребовлі на Тернопільщині; |
| 1930 | - освячено філіальний новозбудований костел у Кремидові на Івано-Франківщині; |
| 1988 | - храм під титулом св. Анни у Хмельницькому консекрував єпископ Нюкш з Риги; |
| 1990 | - освячено повернений костел Воздвиження Святого Хреста у Городку на Львівщині; |
| 1991 | - єпископ Маркіян Трофим'як освятив повернений храм свв. Миколая та Анни у Рогатині на Івано-Франківщині; |
| 1992 | - єпископ Маркіян Трофим'як освятив повернений костел св. Миколая у Коропці на Тернопільщині; |
| 1997 | - в костелі Успіння Пресвятої Діви Марії у Кам‘янці-Бузькій на Львівщині копію чудотворного образу Розіп'ятого Ісуса із
колишнього костелу Святого Хреста у Новому Милятині коронував архієпископ Мар'ян Яворський; - освячено відремонтований після повернення костел св. Йосифа у Гнівані на Хмельниччині; |
| 1998 | - єпископ Луцький Маркіян Трофим’як урочисто освятив під титулом Воздвиження Всечесного Хреста новозбудований костел у Торчині на Волині; |
| 2005 | - відремонтований костел Воздвиження Святого Хреста у Берездівцях на Львівщині проголосили санктуарієм Святого Хреста; |
| 2014 | - архієпископ Мечислав Мокшицький подарував костелу св. Флоріана у Шаргороді на Вінничині реліквії св. Йоана Павла ІІ; |
| 2020 | - у Берездівцях на Львівщині архієпископ Мечислав Мокшицький впровадив мощі св. Йоана Павла до костелу Воздвиження Святого Хреста; |
У 1741 році храм у Підвисокому вже не мав даху і дверей, а 1761 року від нього залишилась лише 'жалюгідна, запустіла, дерев'яна каплиця'. 1767 року стверджувалось, що немає жодної надії на відбудову костелу, який, як зафіксовано 1774 року, може бути лише джерелом будматеріалів для спорудження нової святині чи парафіяльного будинку. Вже через кілька років цей храм розібрали, встановивши на його місці хрест, а парафію - ліквідували.
У 1853 році у Підвисокому постала парафіяльна експозитура, яка охопила ще з десяток сусідніх сіл. Богослужіння спочатку відбувались у місцевій греко-католицькій церкві, від 1855 року - у збудованій дерев'яній каплиці (роком пізніше експозитура стала капеланією), а від 1869 року - у невеличкому мурованому костелі, який 21 серпня 1892 року консекрував єпископ-помічник Львівський Ян Пузина під старим титулом Різдва Пресвятої Діви Марії. 1903 року споруджено новий парафіяльний будинок замість дерев'яного з 1855 року, проте через два роки він згорів.
У 1925 році у Підвисокому розпочали підготовку до розбудови храму, проект якої виготовив бережанський архітектор Владислав Гертман, а в наступні кілька років збирали на неї кошти. Втім, визнавши розбудову недоцільною, у цього ж архітектора замовили проект нового костелу. І 1928 року, коли стіни старого храму вже потріскались, поруч з ним розпочали спорудження нової святині, наріжний камінь якої освятили 24 червня. У жовтні цього ж року стіни будівлі накрили тимчасовим дахом, а 3 вересня наступного року освятили хрест на вежичці і в листопаді накрили костел бляхою. Завершили його будівництво 1930 року. 24 вересня 1933 року новоспоруджений храм освятив декан львівський-міський о. Вікентій Чайковський, а 20 червня 1936 року його консекрував єпископ-помічник Львівський Євгеній Базяк. Святиня отримала титул Імені Пресвятої Діви Марії.
Костел у Підвисокому мав три вівтарі (головний із образом Матері Божої Ченстоховської і бічні із скульптурками Матері Божої і Пресвятого Серця Ісуса, інше досить значне спорядження, дзвіницю із трьома дзвонами. Парафія ж наприкінці 30-х років нараховувала понад 3800 вірних, охоплювала кілька сусідніх сіл та мала святині у Вульці (нині - Волиця) і Курянах (раніше були також у Данильчому, Нижній Липиці і Сарниках (Верхніх)) та від 1931 року обслуговувалась настоятелем о. Антонієм Фараноським. 30 січня 1944 року його вбили німецькі окупанти.
У червні 1945 року виїхав із Підвисокого до Польщі останній душпастир о. Станіслав Хабіра, забравши зі собою все рухоме майно костелу. Зачинений храм радянська влада використовувала як зерносховище та склад хімдобрив, а старий костел після війни було розібрано. Навесні 1989 року колишню римсько-католицьку святиню отримали православні, проте у листопаді цього ж року її перейняли греко-католики, які після ремонту освятили її як церкву св. архістратига Михаїла.
