SKAŁA PODOLSKA (Skała). Kościół p.w. Wniebowzięcia (Uspinnya) Najświętszej Maryi Panny (1719). Tarnopolski obw., Czortkowski r-n

48720 Скала-Подільська,
вул. Грушевського

Поселення (вперше писемно згадується у 1210р. як Скала-над-Збручем) після знищення татаро-моголами у 1240р. відновили 1331 року. Згадується також у 1394 і 1395 роках, а на початку 40-х років XVст. отримало магдебурзьке право, відновлене 1518 року, коли містечко стало центром староства. 1880 року у Скалі проживало 5430 мешканців (переважно - українців), 1914 року - близько шести тисяч, нині - понад 3600 осіб. У 1940р. стало селом та Скалою-Подільською і до 1959 року було центром району, а від 1956 року є селищем (міського типу). Входило до Борщівського району, від 2020 року є частиною Чортківського.

Ймовірно, що перший костел (дерев'яний) та парафія постали у Скалі ще у XVст., коли поселення отримало магдебурзьке право, хоча офіційно час заснування парафії вважається невідомим. За непідтвердженою інформацією, перший мурований храм у містечку був вже у першій половині XVII століття, проте у другій його половині святиня, швидше за все, зазнала суттєвих пошкоджень. І була відбудована фактично заново 1719 року коштом скальського старости Валентина Казимира Межеєвського. У 1724 року храм освятили під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії.

Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: listopad, 09
1834	- інгрес до Львівської архікатедри митрополита-архієпископа Франциска Лушина;
1924	- вмуровано наріжний камінь костелу cв. Станіслава Костки у Чемеринцях на Львівщині;
1996	- храм Діви Марії Цариці у Кобелевиці на Закарпатті освятив єпископ Антал Майнек;
1997	- костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Коростишеві на Житомирщині консекрував єпископ Станіслав Широкорадюк;
2019	- у Київській співкатедрі консекрований Апостольським нунцієм в Україні архієпископом Клаудіо Гуджеротті о. Олександр Язловецький, призначений єпископом-помічником Київсько-Житомирським;
2020	- у крипті Кам'янець-Подільської катедри поряд з єпископом-ординарієм Яном Ольшанським похоронено єпископа-помічника Яна Нємца;
Następna data: listopad, 10
1717	- храм у Тинній на Хмельниччині консекрував єпископ Стефан Рупневський під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії i св. Войцеха;
1850	- Фердинанд Кан, номінований ординарієм Тираспольським, висвячений на єпископа в Санкт-Петербурзі Могильовським архієпископом Казимиром Дмоховським;
1900	- єпископ Болеслав Клопотовський консекрував головний вівтар костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Городківці на Вінничині;
2002	- новозбудований храм Пресвятого Серця Господа Ісуса в Аристівці на Вінничині консекрував єпископ Броніслав Бернацький;

У 30-х - 40-х роках XIXст. парафія у Скалі, яка вже перейшла із Кам'янецької дієцезії до Львівської архідієцезії, нараховувала від трьох до понад двох тисяч вірян та обслуговувалась настоятелем о. Матіасом Хіларським, якого у 50-х роках замінив о. Антоній Анджейовський (прослужив тут аж до 1901 року). Схоже, що тоді завдяки його зусиллям та коштам місцевих власників Голуховських костел було реставровано і частково перебудовано. У цей час парафія охоплювала майже два десятки сусідніх сіл, зросла чисельно до понад 3700 вірних та отримала каплиці громадські цвинтарну Голуховських у Скалі та у Коцюбинчиках, приватну в палаці у Скалі, громадські у Турильчому, Лосячі та Циганах.

Принаймні, від 1903 року аж до середини 20-х років парафією у Скалі опікувався настоятель о. Йосиф Санойца. Ще у першому десятилітті вона втратила частину сіл, які перейшли до парафіяльної експозитури у Турильчому, та зменшилась за кількістю вірян до приблизно 2200 осіб. У 1922 році храм реставрували, а 1924 року повторно освятили. Наприкінці 30-х років парафію продовжував із середини 20-х років адмініструвати о. Стефан Бірецький. Вона ще більше зменшилась, оскільки з неї виділились Цигани разом із кількома селами, та нараховувала лише 1700 вірних. Але додатково отримала каплиці другу цвинтарну у Скалі, у Бережанці, Бурдяківцях, Гуштині і Трійці.

Костел у Скалі-Подільській відомий український мистецтвознавець та архітектор Григорій Логвин назвав 'останнім відлунням готики в Україні'. І цей унікальний храм радянська влада після ІІсв. війни зачинила та використовувала як складські приміщення і електростанцію, яка, схоже, так і не запрацювала. На початку 80-х років будівля зазнала значних пошкоджень від великого буревію. Повернули колишній римсько-католицький храм місцевим вірним 1989 року. Першу після війни Месу у частково впорядкованому костелі відправили 20 жовтня 1991 року, а 8 січня 1992 року його знову освятили. Костел було відремонтовано та оточено мурованою огорожею, частину якої розібрали ще 1945 року, а решту - у другій половині 70-х років.