Існуюче тут поселення ще у XIIIст. знищили татари-монголи, наступне у документах згадується лише 1552 року. 1890 року у селі проживало 604 мешканців (понад півтисячі
українців і майже сотня поляків), нині Висічка має близько п'яти сотень з половиною осіб. Входила до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.
В середині ХІХ століття чисельність католиків латинського обряду Висічки, що належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові, перевищила сотню
вірян, а в схематизмах Львівської архідієцезії місцева каплиця вперше згадується 1861 року. Від 1881 року її позначають як усипальницю, в якій богослужіння відправляють лише
інколи. А 1894 року вперше подається дата освячення - 1870 рік.
Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів
- у Харківській катедрі Апостольський нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті висвятив на єпископа о.
Павла Гончарука, номінованого єпископом-ординарієм Харківсько-Запорізьким; відбулась також його інтронізація;
Безперечно, що ампірний храм у Висічці, який слугував також родинною усипальницею, постав раніше 1861 року, але вже після того, як власниця села Марія Чарковська-Голейовська
у 20-х - 30-х роках ХІХст. перебудувала замок на палац (можливо, святиню збудували на основі колишньої замкової вежі). За непідтвердженою інформацією, каплиця могла мати титул св. Кирила
та ікону цього святого в неоготичному вівтарі (враховуючи популярність цього імені в родині, це може відповідати дійсності).
Джерело фотознімка: Віталій Ликтей
Перед І світовою війною кількість римо-католиків у Висічці зросла до 170 осіб, проте у міжвоєнний період впала до 130 вірних. Після ІІ світової війни
пограбований храм радянська влада використовувала в якості колгоспного складського приміщення. Потім він пустував, перетворюючись на руїну. І нині перебуває у суттєво
зруйнованому стані.
Головна сторінка