 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
48400 Бучач,
вул. Мулярська, 2,
+380 (3544) 216-67
Бучач у документах вперше згадується 1260 роком, проте у польських джерелах є інформація про його існування ще у XIIст. Отримав магдебурзьке право у 1393 році, яке 1427 року перевели на польське, а у 1515 році магдебургія була відновлена. 1880 року Бучач мав майже 9 тисяч мешканців, з яких 1816 були римо- та 1066 греко-католиками. У 1921-1939 роках місто було центром Бучацького повіту, 1944 року стало районним центром, а від 2020 року належить до Чортківського району. Проживає тут нині понад 12400 мешканців.
Ще 1379 року у Бучачі завдяки Михайлу Бучацькому постала одна з найстаріших у Львівській архідієцезії латинська парафія та споруджено костел. 28 липня 1397 року храм (ймовірно, дерев'яний) було освячено у свято Успіння Пресвятої Діви Марії, потім його замінили мурованим (ймовірно, готичним). Наприкінці XVI століття належав протестантам, а в 70-х роках XVII століття зазнав істотних пошкоджень під час турецьких нападів, зокрема, втратив склепіння.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: грудень, 06 | |
| 1890 | - костел св. Миколая у Старому Самборі на Львівщині освятив єпископ Л. Солецький; |
| 1909 | - Луцько-Житомирський єпископ-помічник Антоній Карас освятив новоспоруджений костел св. Миколая у Києві; |
| 1912 | - освячено новозбудований костел св. Миколая у Пнікуті на Львівщині; |
| 1919 | - інгрес ординарія відновленої Кам'янець-Подільської дієцезії єпископа Петра Маньковського до Кам'янець-Подільської катедри; |
| 1974 | - призначений титулярним архієпископом Трентума і Апостольським делегатом у Мозамбіку майбутній Апостольський делегат в СРСР і Росії та неофіційний представник Ватикану в Україні о. Франческо Коласуонно; |
| 1997 | - повернений костел св. Миколая у Кам'янському на Дніпропетровщині освятив єпископ Станіслав Падевський; |
| 2016 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив відновлений храм св. Миколая у Повітні на Львівщині; |
| 2019 | - єпископ Едвард Кава в костелі св. Миколая у Куликові на Львівщині освятив новий вівтар, амвон, вхідні двері і відновлений вівтарний хрест; |
| 2023 | - архієпископ Мечислав Мокшицький впровадив до храму св. Миколая в Києві мощі св. Йоана Павла ІІ; |
| Наступна дата: грудень, 07 | |
| 1998 | - Папа Йоан Павло II для костелу Бога Отця Милосердного у Запоріжжі освятив наріжний камінь та передав його майбутньому єпископу о. Яну Собіло через свого секретаря майбутнього архієпископа о. Мечислава Мокшицького; |
| 2001 | - призначений титулярним архієпископом Равелло та Апостольським нунцієм в Грузії і Вірменії (а потім - і в Азербайджані) майбутній Апостольський нунцій в Україні о. Клаудіо Ґуджеротті; |
| 2008 | - єпископ Ян Нємєц освятив вівтар каплиці Успіння Пресвятої Діви Марії у Волиці на Хмельниччині; |
У 1709-1710 і 1711-1718 роках відбулись відновлення та реконструкція святині завдяки зусиллям настоятеля о. Олександра Млодкевича. 1754 роком датується остання згадка про цей храм. Він мав дві каплиці з боків та фронтальну вежу, а більшість вівтарів та решта костельного оснащення походять з початку XVIII століття, коли храм відновлювася.
Восени 1760 року стару святиню почали розбирати.У 1761-1763 роках на кошти місцевого власника Миколая Потоцького було споруджено новий бароковий мурований костел за планом архітектора Мартина Урбаніка (є припущення, що до будівництва цього храму причетний також Бернард Меретин). Видатний скульптор Галичини Йоан Георгій Пінзель зі своїми учнями виконав різьблення вівтарів. 14 серпня 1763 року Львівський архієпископ Вацлав Сераковський під час візитації консекрував храм під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії та п'ять його вівтарів. З канонічними візитаціями у костелі побували архієпископи Анджей Алоїзій Анквіч (1816 року та 8 травня 1825 року), Францішек Піштек (22-23 травня 1838 року) і Лукаш Баранецький (7 вересня 1852р.).
У 20-х роках XX століття святиню відремонтували, оскільки храм пошкодили російські війська у І світову війну. Від 1926 року близько тисячі вірян у місті та десяти сусідніх сіл обслуговував настоятель о. Ян Свьондер, а парафія мала філіальні святині у селах Джуринська Слобідка (до 1935 року), Звенигород, Ліщанці, Нагірянка, Новоставці (до 1925 року), Пишківці (до 1933 року), Підзамочок, Рукомиш, Сороки та Трибухівці (до 1933 року), а також каплицю на цвинтарі. Костел і далі містив п'ять вівтарів, чотири бічні були присвячені св. Тадею, св. Миколаю, Матері Божій Святого Скапулярію та св. Антонію.
У 1945-1991 костел був закритий, використовувався як склад та міська котельня. Частину костельного майна вивезли до Польщі останні місцеві душпастирі - оо. Валентин Опалінський та Владислав Сигнатович. 24 серпня 1991 року повернений храм освятив єпископ Маркіян Трофим'як. Костел отримав новий титул Матері Божої Святого Скапулярію, протягом наступних років йому повернули колишню велич. 2022 року коштом мецнатів святиня отримала новий (електричний) орган замість старого дерев'яного, знищеного радянською владою.
Парафію обслуговують дієцезіальні священники, працюють сестри-непорочниці (згромадження Сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії).
З XVст. у Бучачі був також костел Святого Хреста, який на початку XVIIIст. розібрали перед будівництвом на його місці греко-католицької церкви Воздвиження Чесного Хреста василіянського монастиря.
