ZŁOTY POTOK. Kościół p.w. Najświętszej Maryi Panny i św. Dominika / Narodzenia Najświętszej Maryi Panny (1604 - 1634). Tarnopolski obw., Czortkowski r-n

48451 Золотий Потік,
f.b.: parafiaRPDM

Поселення, яке відоме з 1388 року як Загайполе, у 1570 році стало містечком з назвою Потік (як родове гніздо його власника Потоцького), а пізніше - Золотий Потік. У 1578 році отримало магдебурзьке право, підтверджене 1601 року. У 1880 році тут проживало понад 4 тисячі мешканців, з них римо-католиків - 940. Від 1984 року є селищем міського типу, яке входило до Бучацького району, а від 2020 року - до Чортківського. Населення - майже 2400 мешканців.

Вже, принаймні, 1602 року у Золотому Потоці мала бути якась дерев'яна каплиця, але фундація костельно-монастирського комплексу домініканців місцевими власниками Потоцькими відбулась лише у 1604-1608 роках. Проте спорудження спочатку йшло досить мляво, оскільки до 1620 року навіть не згадується в документах. У 1631 році, коли помер фундатор Стефан Потоцький, будівництво храму ще було далеким від завершення, яке, в основному, настало лише 1634 року завдяки дружині фундатора Марії та її синам. І лише із 40-х років можна говорити про якусь готовність святині.

Ważne wydarzenia
w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: październik, 08
1658 - костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Комарні на Львівщині консекрував архієпископ Ян Тарновський;
1743 - єпископ Вацлав Сераковський консекрував костел св. Катерини Олександрійської у Воютичах на Львівщині;
1752 - храм св. Ап. Матвія у Крукеничах на Львівщині консекрував єпископ А. Пруський;
1753 - храм св. Катерини Олександрійської у Мишлятичах на Львівщині після часткового ремонту консекрував єпископ Вацлав Сераковський;
1775 - єпископська консекрація у Варшаві єпископом Познаньським Анджеєм Млодзєйовським о. Каспера Цецішовського, призначеного єпископом-коад'ютором Київським;
1784 - єпископ-коад'ютор Київський Каспер Цецішовський прийняв урядування Київською дієцезією, яка згодом стала називатись Луцько-Житомирською;
1789 - єпископ Адам Красинський консекрував костел Пресвятої Трійці у Кам'янці-Подільському на Хмельниччині;
1922 - костел св. Миколая у Бібрці на Львівщині консекрував єпископ Болеслав Твардовський;
2005 - новоспоруджений та оснащений храм св. Ап. Фоми i Святої Родини у Томашгороді на Рівненщині консекрував єпископ Маркіян Трофим'як;
- Апостольський нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович освятив дзвони костелу Бога Отця Милосердного у Запоріжжі;
2011 - єпископ Леон Дубравський урочисто освятив новоспоруджений костел Воздвиження Хреста Господнього у Крижополі на Вінничині;
- єпископ Леон Дубравський освятив фундамент та хрест на вежу храму св. Катерини Олександрійської, cвв. Апп. Петра і Павла у Вапнярці на Вінничині;
2017 - єпископ Віталій Скомаровський в костелі Пресвятої Трійці у Затурцях на Волині освятив пам’ятну дошку депутату Сергію Мартиняку, коштом якого проведено зовнішній ремонтн храму;
2021 - єпископ Броніслав Бернацький та архієпископ Мечислав Мокшицький консекрували костел св. Миколая (санктуарій Матері Божої Салетинської) у Лановичах на Львівщині;
Następna data: październik, 09
1705 - первісний костел св. Йосифа Обручника i Пресвятої Діви Марії у Мельниці на Волині консекрував єпископ Олександр Виговський;
1718 - єпископ-помічник Львівський Фелікс Шанявський консекрував храм Пресвятої Трійці у Терновиці (Брухналі) на Львівщині;
1938 - новоспоруджений костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Литвинові на Тернопільщині освятив архієпископ Болеслав Твардовський;
- новозбудований храм Воздвиження Святого Хреста у Новому Селі на Львівщині освятив єпископ Перемишльський Францішек Барда;
2013 - єпископ Мар'ян Бучек освятив територію під будівництво другої частини комплексу резиденції єпископа, Курії та парафіяльного будинку у Харкові;
2021 - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив нові вітражі Ісуса Доброго Пастиря, Пресвятої Діви Марії, св. Йосифа, бл. Целестина, св. Йоана Павла II та св. Фаустини в костелі Божого Милосердя у Львові-Рясному;

Проте наприкінці 40-х років храм зазнав пошкоджень внаслідок військових дій під час козацько-польської війни. Святиню відновили до 1653 року, коли у Золотому Потоці було засновано парафію у складі ще 14 сіл, обслуговувати яку довірили домініканцям. Оздоблення та оснащення костелу тривало навіть після його консекрації 1665 року (під титулом Різдва Пресвятої Діви Марії і св. Степана). Храм відомий чудотворним образом Матері Божої, який урочисто внесли до вівтаря 9 вересня 1739 року. Станом на 1784 рік костел мав 5 вівтарів - головний Матері Божої та бічні св. Тадея, Христа Розіп'ятого, св. Вікентія і св. Домініка, що було підтверджено також у 1810 та 1852 роках.

Проте із 70-х років технічний стан святині згадується як дуже поганий, тому у 1889, 1903, 1908 та 1911 роках відбувався її ремонт і навіть часткова добудова (зокрема, вежі). Але вже 1933 року знову занотовано дуже поганий стан храму, більше того, 17 липня 1934 року він зазнав незначної пожежі. Її наслідки ліквідували весною 1935 року. Наприкінці міжвоєнного періоду понад 2600 вірян у Золотому Потоці та понад десятку сусідніх сіл обслуговував настоятель. о. Роман Петруський (від 1937 року), причому філіальні муровані каплиці були у Рублині (Пресвятого Серця Ісуса, 1934р.) та Стінці (Матері Божої Святого Розарію, 1896р.). 28 червня 1945 року о. Петруський виїхав із Золотого Потоку. Його замінив о. Франциск Розвуд із Порохової, але 25 вересня цього ж року він також виїхав до Польщі, забравши зі собою частину костельного майна.

Храм використовували в якості зерносховища та складу шкір. 1962 року розібрали рештки вежі, пошкодженої під час ІІ світової війни, та від 1969 року колишній костел був будинком культури. 21 квітня 1992 року повернений костел освятив єпископ Маркіян Трофим'як. 6 червня 1993 року із Польщі 'повернулась' копія чудотворної ікони, яку разом із іншим цінним костельним майном було вивезено 1945 року.

Костел у Золотому Потоці, який нині має титул Пресвятої Діви Марії і св. Домініка, і місцевих вірних обслуговують дієцезіальні священники з парафії Матері Божої Святого Скапулярію у Бучачі.